Що я можу зробити, щоб запобігти спалаху насильства? – Превентивна педагогічна поведінка

< назад

Що я можу зробити, щоб запобігти спалаху насильства? – Превентивна педагогічна поведінка

Що ви можете принципово змінити для того, щоб ваша дитина ніколи не вдавалася до насильства? По-перше, слід мати на увазі, що агресія – це не вроджена поведінка, а реакція, яка виникає в певних ситуаціях. Про це кожен з нас і сам чудово знає. Таким чином, цілком нормально, що внаслідок перетину іншими людьми кордонів нашого особистого простору, у нас виникає почуття агресії. Щоб ознайомитись із додатковою інформацією натисніть тут.

Тому справа не в тому, щоб “заборонити” вашим дітям мати агресивні почуття, а скоріше в тому, щоб знайти належні способи боротьби з ними, та навчити цього дітей.

1. Я – приклад для наслідування:
   Діти багато чому навчаються наслідуючи нас. Як батьки, ви завжди виконуєте роль прикладу для наслідування для своїх дітей. Вони бачать, які ваші моделі поведінки є успішними, а які ні, в певних життєвих ситуаціях. Саме тому ваші діти обов’язково захочуть спробувати повторити ваші моделі поведінки. А отже, ви в першу чергу маєте проаналізувати та оцінити власну поведінку. Поміркуймо над наступними питаннями:
   • Як ми ставимося один до одного в сім’ї у повсякденному житті?
   • Як ми ставимось один до одного у подружньому житті?
   • Як ми поводимось з нашими дітьми? Чи використовуємо ми при спілкуванні з нимиe деструктивні повідомлення?
   • Яким чином я поводжу себе, коли порушують кордони мого особистого простору в дорослому віці?
   • Який мій особистий поріг гніву? Скільки я можу стримувати себе і не проявляти агресивної поведінки?
2. Пильне виховання
   Концепція пильного виховання описує турботливу обізнаність, з якою батьки ставляться до своїх дітей та їхнього життя. Відповідальні батьки та міцні стосунки «батьки-дитина» є важливою передумовою для успішного навчального процесу. Залишайтеся в контакті зі своїми дітьми, тим самим показуючи їм: «Я тебе люблю», і «Ти для мене важливий/ва». Ви відповідаєте за життя своїх дітей, а отже, ваш батьківський обов’язок цікавитись своїми дітьми та їхнім життям. Якщо ви боїтесь, що ваші діти можуть стати агресивними під час гри, ви маєте супроводжувати їх: активно грайте разом з ними або підійматися на дитячу гірку самі (коли відвідуєте ігровий майданчик). Таким чином ви зможете негайно прояснити та пояснити ситуацію, яку ваші діти можуть сприймати як порушення кордонів їхнього особистого простору. Ваші діти вчаться правильно оцінювати ситуацію та боротися з агресивними думками.
   Якщо ви берете активну участь у житті своїх дітей, то вам відомо, які у них інтереси, і ви розумієте їхні почуття та потреби. Якщо щось пішло не так, як того чекали ваші діти, у вас завжди є можливість разом з ними пошукати альтернативні рішення та подумати, як виправити ситуацію. У тому випадку, коли ситуація вийде з-під контролю, ви як батьки не будете здивовані, і, таким чином, зможете вчасно втрутитися, щоб захистити своїх дітей. Щоб ознайомитись із додатковою інформацією
   натисніть тут.
3. Уникнення ескалаціїs
   Коли мова заходить про те, щоб вимкнути телевізор або ж припинити безперервно сидіти в смартфоні, одне слово може потягнути за собою інше, і так ви раптом опиняєтесь в епіцентрі скандалу (спіральної ескалації конфлікту). У найгіршому випадку це може закінчитися фізичним насильством. Тому потрібно спробувати уникнути ескалації. У нас є декілька пропозицій щодо того, як це зробити:
   • Не реагуйте на провокацію миттєво та спробуйте розпочати обговорення ситуації якомога пізніше.
   • Ви, вірогідно, не зможете контролювати поведінку своїх дітей, але, безумовно, ви зможете контролювати свою власну поведінку. Хоч раз спробуйте поламати цю спіраль ескалації конфлікту мовчанням!
   • Це не питання того, хто вийде переможцем у вашій розмові з дітьми. Однак ви повинні дати їм чітко зрозуміти, що ви не схвалюєте таку манеру поведінки (у цьому випадку жорстоку поведінку) і що ви не будете їй потурати.