Ненасильницьке спілкування

< назад

Ненасильницьке спілкування

Чим я можу зарадити? – Поради щодо боротьби з агресивною поведінкою

У цьому розділі ви можете ознайомитись із порадами щодо способів спілкування зі своєю дитиною з дотриманням принципу “Ненасильницької комунікації”, окреслених Маршаллом Б. Розенбергом (для отримання додаткової інформації, натисніть тут)

Основне припущення 4-крокової моделі Розенберга полягає в тому, що за кожною дією людини стоять певні почуття та потреби. Кожна агресивна дія спровокована порушенням кордонів особистого простору людини. Ці та пов’язані з ними почуття і потреби людини, можна розкрити за допомогою співчутливого спілкування. Мирні способи вирішення конфліктів та задоволення потреб будь-якої людини можна знайти в процесі діалогу. Далі наведемо 4 кроки до діалогу за умови ведення ненасильницької комунікації:

1. Спостереження
   Спочатку спробуйте точно описати, які типи поведінки своєї дитини ви спостерігали. Не інтерпретуйте та не оцінюйте цю поведінку. Ваша дитина, отримувач ваших спостережень, повинна точно розуміти, що саме ви бачили.
2. Почуття
   Потім поділіться з дитиною почуттями, які викликали у вас ваші спостереження. Якщо вам не вистачає слів для опису ваших почуттів чи почуттів вашої дитини, скористайтесь, списком із добіркою різноманітних почуттів. Ці почуття безпосередньо пов’язані з потребами.
3. Потреби
   Вони складаються з найважливіших ознак якості життя, які хочуть або хотіли б мати всі люди. Вони включають фундаментальні потреби, такі як потреба у сні, їжі та тамуванні спраги, а також прагнення любові, безпеки та самореалізації. Які ще існують потреби? Яким чином описати їх у делікатний спосіб? Ознайомтесь зі списком потреб тут! Тепер сформулюйте їх з урахуванням почуттів та висловіть отримане бажання чи прохання.
4. Прохання
   За допомогою цього прохання ви можете описати певну дію чи поведінку, яка є результатом певної потреби. На цьому етапі ви маєте розрізняти прохання та бажання: прохання – це конкретні дії, тоді як бажання є більш невиразними та стосуються ваших майбутніх дій (наприклад, «будь добрішим до людей похилого віку!»). У прохань є більше шансів на успіх, оскільки вони конкретніше визначають бажану поведінку. Таким чином, прохання є більш дієвим, особливо в процесі навчання маленьких дітей.

Дорослим досить складно сформулювати свої почуття та потреби. Ось чому не слід вважати, що дітям легше їх сформулювати. Ще важливіше, щоб ви, як батьки, були чутливі до висловлювань своїх дітей. Слухаючи співрозмовника з емпатією (роз’яснення та повторення сказаного є базовим поняттям даної моделі), слухачі можуть дати можливість відправникам зрозуміти свої власні думки, почуття та потреби. (Що таке відправник? Для ознайомлення з основною інформацією про спілкування, будь ласка, натисніть тут). Це оптимальна умова для пошуку загальноприйнятих та альтернативних моделей поведінки, які не потребують застосування фізичного насильства для задоволення потреб.