Що я повинен/на знати про спілкування з малюками, коли вони впадають в істерику?

< назад

Що я повинен/на знати про спілкування з малюками, коли вони впадають в істерику?

Всім батькам знайоме почуття безпорадності у ситуації, коли немовлята влаштовують істерику. Деякі можуть почувати себе збентежено чи навіть ображено, особливо коли малюки дуже сердяться без будь-яких зрозумілих причин. Коли малюки не дотримуються встановлених правил та обмежень, батьки також можуть розлютитися та іноді відчувають спокусу застосувати фізичне насильство. Фаза «нестерпних нападів істерики» у малюків є частиною їхнього саморозвитку. Коли немовлята вчаться говорити і ходити, вони автоматично починають розширювати коло своєї діяльності. Перетворюючись з немовлят на малюків, діти усвідомлюють власні потреби та намагаються задовольнити їх застосовуючи нещодавно засвоєні навички. При цьому особисті потреби малюків можуть суперечити очікуванням їхніх батьків. Ці конфлікти провокують емоційну реакцію, яку дитина не може усвідомлено регулювати. Коли дітям виповнюється три-чотири роки, вони починають вчитися контролювати свої емоції. Отже, що можуть зробити батьки, щоб уникнути істерики у дітей? Як батьки можуть впоратися із ситуаціями, які зазвичай призводять до істерик? У нас є декілька дієвих порад:

• Не сприймайте істерики на власний рахунок! Як вже згадувалося раніше, малюки (до 4-річного віку) не в змозі контролювати сильні емоційні реакції. Таким чином, істерики – це не реакція, спрямована проти вас як батька чи матері. Вони є вираженням сильних емоцій, які скоро минуть.
• Не карайте і не бийте свою дитину! Будь-яке покарання чи фізичне насильство погіршать ситуацію. Ваша дитина стане розгубленою і, можливо, тривожною. Ці почуття ще більше посилять сильні емоції й ваш малюк буде кричати голосніше, демонструючи посилену деструктивну поведінку. Таким чином, батьківське покарання через істерику є контрпродуктивним. Якщо ви усвідомлюєте, що на вас також емоційно впливає істерика дитини, можливо, ви навіть відчуваєте спокусу вдарити дитину, порахуйте до десяти та глибоко дихайте. Якщо це не спрацює, швидко крикніть або стукніть ногою по підлозі! Це може вивільнити частину вашого гніву, не завдаючи шкоди дитині.
• Висловіть власні почуття! Якщо ви піддались напливу емоцій, спробуйте висловити їх за допомогою Я-повідомлень. Роблячи таким чином, ви зможете випустити пару без вияву несправедливості щодо власної дитини та не нашкодите їй.
• Залишайтеся послідовними! Малюкам потрібні обмеження. Вони повинні навчитися стримувати власні потреби та бажання, щоб вижити у нашому світі. Ваш малюк може сприймати накладені обмеження негативно, але саме ці обмеження дадуть йому змогу безпечно жити та розвиватися в суспільстві та встановити зв’язок з реальним світом.
• Не переривайте істерику і залишайтеся поряд зі своїм малюком! Недоцільно розмовляти та намагатися щось обговорювати з дітьми під час істерики, оскільки вони всеодно не слухатимуть. Слідкуйте за тим, щоб ваші діти не нашкодили собі та будьте поряд, щоб їх стримати і тихо поговорити з ними, коли істерика закінчиться.
• Пригадайте власні «страшні напади істерики»! Запитайте своїх батьків, братів і сестер про власну поведінку під час ваших «нестерпних нападів істерики». Можливо, ви виявите схожість з вашим малюком. Запитайте своїх батьків, як вони відреагували. Що вони відчували при цьому? Ці роздуми також можуть допомогти вам зрозуміти почуття та поведінку власної дитини.
• Просіть про допомогу! Якщо ви відчуваєте себе виснаженим і не можете впоратися з емоціями свого малюка, не соромтесь звернутися по допомогу. Можливо, ваші друзі, бабусі та дідусі чи тітки та дядьки можуть певний час попіклуватися про вашу дитину. Ви також можете звернутися за професійною допомогою до консультантів з питань освіти або психологів.