Добробут є фундаментальним правом дитини

Стаття 17 Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини (20 листопада 1989 р.) вимагає від країн, які підписали цю конвенцію, захищати «соціальне, духовне та моральне благополуччя, фізичне та психічне здоров’я» всіх дітей на їх території. Конвенція про права дитини (КПД) відображає загальні положення Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року https://www.un.org/en/universal-declaration-human-rights/index.html, включаючи право на життя (ЗДПЛ, стаття 3; ЄКПЛ, стаття 2) та здоров’я та добробут (ЗДПЛ, стаття 25; ЄКПЛ, стаття 2).

Права людини та дитини залишаються незмінними і недоторканним, вони є обов’язковими до виконання та захисту. Отже, здоровий когнітивний, емоційний, поведінковий, фізичний та соціальний розвиток людини є ключовою метою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Однак наше здоров’я та фізичне самопочуття залежить не лише від сформованих умов життя та систем підтримки соціального забезпечення, що надаються державою, а й від способу нашого життя та наших життєвих звичок. Наш особистий вибір та відповідальність визначають те, як саме впливають наші звички на наше здоров’я та фізичний стан – позитивно чи негативно. Роблячи цей вибір, ми реалізовуємо своє право на свободу людини, а це означає, що нас можна лише заохотити, але не примусити розумно ставитися до свого власного життя. (ЗДПЛ, ст. 3).

Тим не менше, за школою залишається ключова роль у тому, щоб допомогти молоді зрозуміти життєво важливе значення такого вибору і те, як він може вплинути на їхнє життя та самоідентифікацію. Ваша школа може надати дітям та підліткам необхідні знання, навички, соціальну підтримку, міцну зовнішню платформу та надихнути їх на прийняття таких моделей поведінки, які сприятимуть зміцненню їхнього здоров’я. У цьому відношенні, QPE (Якісне фізичне виховання) виступає основою для занять фізичною культурою і спортом протягом усього життя. Навчальний досвід, який пропонують молоді на заняттях з фізичного виховання повинен бути адаптованим до того, щоб допомогти учням опанувати психомоторні, когнітивні, соціальні та емоційні навички, які знадобляться для занять фізичними навантаженнями протягом усього життя (Джерело: адаптовано від Асоціації фізичного виховання (АФВ ) Документ про стан здоров’я, 2008 р.).

Важливим фактором, що сприяє здоров’ю, соціальному розвитку, здатності до навчання та стійкості дітей до психічних проблем, є їх участь у щоденних фізичних навантаженнях. Сюди входять вільні ігри, активний відпочинок, подорожі, заняття фізкультурою в школі або спортивні секції. Гра є одним з прав на розвиток, яке дозволяє дітям в повній мірі реалізувати свій потенціал, таким як і право на освіту, дозвілля, культурну діяльністю, доступ до інформації та право на свободу думки, совісті і релігії. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права дитини визначає фізичну активність та відпочинок як права людини, чітко визнаючи право дитини на здоров’я (стаття 24), на відпочинок, дозвілля, гру та участь у розважальних заходах ( Стаття 31).

Зокрема, загальний коментар ООН № 4: «Щодо здоров’я та розвитку підлітків у контексті Конвенції про права дитини» https://www.childrensrights.ie/resources/uncrc-general-comment-adolescent-health-and-development-context-convention-rights-child
звертає особливу увагу на важливість належного інформування з питань, пов’язаних зі здоров’ям, включаючи фізичні навантаження (розділ III, 26).

Крім того, Комітет ООН контролює виконання/впровадження Конвенції про права дитини. Він рекомендує наявність:

1. Середовища, в яких ігрові та розважальні можливості доступні для всіх дітей і які забезпечують умови для творчості.
2. Можливостей для реалізації компетентності шляхом самоініційованої гри, посилення мотивації, фізичної активності та розвитку навичок, разом із можливостями для збагачення культурного життя.
3. Прав на відпочинок, що забезпечує дітям необхідну енергію та мотивацію для участі у грі та творчих заняттях.

Ваша країна зобов’язалася дотримуватися цих конвенцій. Це вимагає від вас, як від директора, зробити все можливе, щоб виконати цю обіцянку найкращим чином у межах своїх компетенцій.

Щоб запровадити підхід до шкільного навчання, заснований на правах людини, директори повинні знати якомога більше про права людини, демократію та права дитини, а також про їх можливий вплив на педагогічне мислення, планування та оцінку.