Структура участі та прийняття рішень у школі

Числа 1-5 відносяться до приміток нижче.

Примітки

Перш ніж розпочати дискусію з питань та рішень, повинні бути встановлені правила стосовно головного – «Хто і що саме вирішує?». Як і громаді на національному рівні, так і шкільній громаді потрібна формальна інституційна база, яка надає можливість учням, батькам та вчителям висловити свою думку із належною повагою до юридичної відповідальності директора школи. Див. Довідкові рамки для КДК), т. 1, с. 27.

У різних країнах Європи права учнів, батьків і вчителів щодо спільного прийняття рішень розрізняються. У деяких країнах школи мають певну свободу у створенні сласної структури для залучення та прийняття рішень, тоді як в інших країнах ця інституційна база встановлюється законом. (див. посібник з серії «Живемо в демократії», Том III, «Живемо в демократії»), який включає урок про те, як слід керувати школами: http://www.living-democracy.com/uk/textbooks/volume-3/part-4/unit-9/lesson-4/)

Який би підхід не був прийнятий, спосіб управління школою повинен вирішуватися демократичним шляхом:

• Як всім вчителям, учням та батькам можна надати можливість брати участь?
• Як можна організувати прийняття рішень, що будуть одночасно і демократичними і ефективними?
• Що входить в обов’язки персоналу?
• Яка роль та відповідальність директора школи?

Діаграма на попередній сторінці ґрунтується на прийнятій законодавчій базі. Це приклад того, як можна вирішити вищезазначені питання. Існують також альтернативні інституційні структури, однак питання, на які вони повинні відповісти залишаються такими ж.

Наведені нижче примітки стосуються зображень на діаграмі.

На рівні класу

(№ 1) Демократична участь починається на рівні класу, учать можуть приймати усі учні. Час роботи Ради або зборів класу може бути інтегрований у розклад. На нижчому та середньому рівнях учні обирають двох представників свого класу чи курсу. Ці представники спілкуються із вчителями, представляючи інтереси учнів, тому вони не є помічниками вчителів. На початковому рівні діти не обирають представників, а відвідують збори Ради класу щотижнево. За участю викладача, вони навчаються висловлювати свої інтереси й погляди, а також слухати один одного.

Шкільний рівень

(№ 2) У більшості країн ви знайдете положення в навчальній програмі чи законодавстві про право учнів щодо залучення у процес керування школою. У наведеному тут прикладі і учні, і батьки обирають представників, які б діяли від їх імені на рівні школи. Ця угода є і демократичною, і ефективною, оскільки участь в управлінні школою вимагає часу та досвіду. Як директор школи, ви граєте важливу роль у заохоченні та підтримці участі учнів та батьків у процесі управління вашою школою. (див. Демократичне врядування в школах, с. 37)

Усі класи та курси представлені їх представниками/спікерами в учнівському парламенті. Цей орган зустрічається регулярно не рідше одного разу на місяць. Порядок денний включає будь-яке питання шкільного життя з точки зору учнів, наприклад, якість виховання та навчання, шкільне харчування, шкільні активи, відпочинок та дозвілля або безпека. Шкільний парламент може створити шкільний кабінет зі спеціальними представниками чи міністрами для розробки заходів з мінімальною підтримкою вчителів, таких як влаштування дискусій з представниками партії чи ГО, організація студентського кафе, шкільних танцювальних заходів або кінопоказів. Про вражаючий приклад того, чого може досягти студентський парламент, можна дізнатися на веб-сайті загальноосвітньої школи Великобританії https://pentrehafod.school.

Така ж структура існує і для батьків. Вони обирають представників на рівні класу для спілкування з вчителями у своєму класі (№ 1). Прес-секретар/представник батьків відвідує батьківську раду на рівні школи (№ 2). Тут представники батьків діляться своїм досвідом та думками щодо якості навчання, оцінювання, добробуту та безпеки дітей тощо.

(№ 3) Учнівський парламент обирає двох представників, Голову хлопця або дівчинку та заступника, як керівників учнівського кабінету та як представників учнів на рівні школи. Так само батьківська рада обирає двох представників спільноти. Ці топ-представники учнів та батьків регулярно зустрічаються з директором школи. Важливо, щоб директор школи був обізнаний щодо настроїв та подій у шкільній громаді, які можуть потребувати його уваги. Прес-секретарі/представники батьків та учнів намагається заручитися підтримкою директора та вчителів у порядку денному.

(№ 4) Очевидно, що вчителям потрібно регулярно проводити зустрічі, щоб вирішувати широкий спектр питань управління школою, розробки та вдосконалення викладання та навчання, виконання навчальної програми, нового законодавства та багатьох інших. Можна очікувати, що в шкільному законодавстві будуть обумовлені обов’язки персоналу та директора школи і їх права на прийняття рішень. Директор школи головує на засіданнях персоналу, а також відіграє важливу роль у встановленні порядку денного, наданні інформації або пропонуванні рішень. Значною мірою демократичне керівництво школою залежить від того, як директор школи та її персонал поділяють відповідальність та повноваження щодо прийняття рішень (див. Демократичне врядування в школах, с. 36).

(№ 5) У багатьох країнах шкільна Рада чи шкільний Кабінет – це вимога законодавства. У наведеному тут прикладі учні, батьки та вчителі обирають представників, щоб засідати в Раді школи. Представники учнів та батьків належать до Ради в силу своєї функції. Цей керівний орган школи може набувати різних форм у різних країнах. Він може включати представників місцевої громади на додаток до учнів або замість них. Члени можуть бути частково кооптованими, а не обраними. Рада школи засідає не рідше двох разів протягом навчального року. У нашому прикладі шкільна Рада під головуванням директора школи приймає рішення щодо важливих питань, таких як затвердження шкільних правил чи шкільної програми. Він також може оцінювати претендентів на посаду директора школи чи заступника та затверджувати бюджет школи. Рішення Ради школи є обов’язковими до виконання для працівників школи та директора. Якщо директор школи не погоджується з рішенням, питання має бути передано шкільній владі. Засідання не є загальнодоступними, а порядок денний та протоколи є частково конфіденційними. Досвід показує, що представники цих трьох груп, як правило, не утворюють блоків, не голосують один проти одного і що вони керуються відповідальністю і вагомими аргументами.