Методи – збір, узагальнення, визначення пріоритетів, голосування, пошук консенсусу

Збір та узагальнення:

У процесі прийняття демократичних рішень може виникнути багато точок зору, пропозицій та ідей. Тож, Голова повинен систематизувати усі зауваження та згрупувати їх. На пленарних засіданнях саме Голова записує усі аргументи на дошці/фліпчарті. Під час засідань малою групою учасники самостійно роблять такі записи, а потім презентують їх групі. Після того, як всі питання підняті, а аргументи обговоренні, необхідно згрупувати аспекти, які перетинаються і чітко відокремити їх один від одного.

Голосування та визначення пріоритетності

Голосування – це типова процедура прийняття демократичного рішення, згідно з якою результат визначається більшістю голосів. Існують різні процедури голосування більшістю.

Для нас найбільш знайомим є голосування, коли хтось підіймає руки або вибирає один з декількох варіантів в бюлетені. Корисним способом голосування після збору та згрупування кількох поглядів, ідей чи пропозицій від аудиторії, може стати розповсюдження певної кількості барвистих наліпок круглої форми серед присутніх. Учасники прикріплюють свої наліпки на бажані варіанти на бланку. Вони можуть використати всі наліпки для одного варіанта або розподілити їх на багатьох варіантах. Ви також можете встановити ліміт у три наліпки для одного варіанту, якщо це має сенс. Важливо розуміти, що учасники можуть вливати на рішення один одного, коли вони бачать, як саме голосують інші, тобто коли вони підіймають руки або відкрито привласнюють наліпки певним варіантам. Щоб запобігти взаємній маніпуляції, можна попросити учасників закрити очі перед тим, як підняти руки, або роздати учасникам маленькі камінці і попросити кинути їх у ящики, що розташовані поруч із запропонованими варіантами. Останні процедури виявилися особливо корисними у роботі з маленькими дітьми, які, як правило, дивляться на те, що роблять інші, перш ніж прийняти особисте рішення

Пошук консенсусу

Голосування більшістю голосів завжди призводить до появи переможців та переможених. Голосуючи щодо певних питань, слід пам’ятати, про тих, хто потенційно може програти, адже вони теж повинні брати участь у виконанні рішення. Ось чому слід намагатися включити їх інтереси, якщо це можливо, наприклад, через компроміс. Одним зі способів домогтися такого консенсусу є надання чотирьох варіантів, за які учасники можуть голосувати. Значно мотивує, коли куточки в кімнаті представляють різні варіанти рішення (ви можете позначити куточки невеликими плакатами), а учасники переходять до куточків, що відповідають їхньому вибору.

Варіанти:

• Я повністю згоден.
• У мене є певні сумніви щодо цього, але я активно беру участь у здійсненні цього на практиці.
• Я не можу погодитися з цим у такій формі. Треба щось змінити (наприклад, у формулюванні).
• Я абсолютно не згоден (вето).

Якщо хоч одна людина проголосує за варіант 3, група має внести зміни та вдосконалити поточну пропозицію. Якщо хтось голосує за варіант 4, пропозицію було відхилено. Перевага цієї процедури полягає в тому, що ніхто не може відмовитися від прийняття рішень або бути проігнорованим. Усі повинні виступити із заявою та відкрито зайняти свою позицію. При застосуванні цього методу з (маленькими) дітьми на початку слід запропонувати лише два варіанти «погоджуюсь і не погоджуюсь (вето)». Якщо хоча б одна дитина не погоджується, дітям потрібно шукати нове рішення.