1. Виклики традиційній моделі громадянства

Починаючи з кінця “Холодної війни”, деякі процеси модернізації, які задовго до цього вплинули на нашу історію (див. таблицю нижче), набули прискорення та модернізації в новій якості. Події, що мали місце по всій Європі, піддали сумніву традиційну модель громадянства.

• Глобалізація безмитної торгівлі і конкурентоздатної ринкової економіки привела до підвищення рівня добробуту великої кількості людей у багатьох країнах – але не всіх. Розрив між багатими і бідними збільшився як зсередини, так і між суспільствами, загрожуючи соціальній єдності і солідарності людей.
• Конкуренція змушувала підприємства постійно збільшувати продуктивність, аби знизити витрати виробництва. Це надало початок постійному процесу інновацій, що безпосередньо впливав на продукцію, технологію і робочі місця та побічно впливав на весь спосіб життя. Йожеф Шумпетер назвав цей постійний процес нововведень “творчим руйнуванням”.¹² Перетворення цілої економіки в Східній Європі можна розглядати як особливо вражаючий приклад такого творчого руйнування.
• Економічне зростання привело до підвищення добробуту, але й збільшило споживання природних ресурсів. Зростання викидів CO2вимагає все більше й більше складних і дорогих способів запобігання або пристосування до них.
• Новітні інформаційні та комунікаційні технології забезпечили нові шляхи збільшення продуктивності, обміну і отримання інформації, наприклад, для розваги. Ми живемо в час медіакультури і медіаграмотності – навички використання нових медіа для створення і одержання повідомлення стають елементарними навичками подібно до читання і письма.
• Завдяки економічному зростанню і досягненням сучасної медицини тривалість життя в багатьох Європейських країнах збільшується, у той же час відбувається процес росту населення в усьому світі. Обидві тенденції створюють серйозні проблеми XXI століття.
• Нації мають право на суверенітет і самовизначення. Але поняття нації є як інклюзивним, так і ексклюзивним. Починаючи з кінця “Холодної війни”, ми спостерігаємо за появою нових форм колективної ідентичності.
• Сучасні суспільства є плюралістичними. Міграція по Європі – особливо в межах Євросоюзу – сприяла цьому. Такі суспільства – більш динамічні і продуктивні, але і більш вимогливі в питаннях соціальної згуртованості людей з різним віросповіданням, цінностями, інтересами, соціальним і етнічним походженням.
• Демократія надає кращих можливостей для вирішення проблем, оскільки будь-які спроби розв’язати їх авторитарним шляхом зазнають поразки, враховуючи складне становище суспільства, проблеми економіки, навколишнього середовища, протиріч тощо на національному, не говорячи вже про міжнаціональний, рівні. З іншого боку, у демократичному суспільстві зазнає труднощів принцип рівної участі. Чим складнішим стає наш світ і його виклики, які визначають наше майбутнє, тим важче для “пересічного громадянина” розуміти проблеми і брати участь в ухваленні рішень. Недовіра традиційним політичним інститутам, формам правління і політичним лідерам призводить до виникнення відчуття непотрібності та незначущості. Майбутнє проектів “Освіта для демократії” та “Освіта з прав людини” залежить від того, як їх ідеї будуть сприйняті молодим поколінням.

Такі напрямки розвитку можуть бути зображені лише схематично: штучні, неприродні, пов’язані між собою процеси впливають і підсилюють один одного. Оскільки вони були “створені штучно”, то можуть піддаватися впливу і змінам у напрямку розвитку і отримання результатів, але не в рівні їх складності.

Перед такими викликами, як ці, стає зрозуміло, що набувають особливого значення нові форми громадянства: громадяни повинні не лише бути обізнаними, але й активними – діючими і готовими сприяти життю свого суспільства і країни та світу в цілому, беручи на себе більше відповідальності. Нові виклики вимагають сильних суспільств, з компетентними – і тому належним чином освіченими – лідерами і громадянами.

Педагоги налаштовані оптимістично. Вони вірять, що завдяки належній освіті молоді люди і ті, хто здатен вчитись протягом усього життя, можуть набути певного розуміння особливостей процесу управління розвитком їх суспільств і планети та знайти відповідні засоби для цього.

Активній громадянській позиції найкраще сприяє особистісно-орієнтоване навчання, а не зубріння і пасивне навчання.

¹²Йожеф Шумпетер. Капіталізм, соціалізм та демократія. – Нью-Йорк, 1942 р. – С. 83.