6.2. Суть ключових компетентностей

Цей розділ коротко описує суть дев’яти ключових компетентностей даного видання з ОДГ/ОПЛ. Акцентується увага на їх значенні для ОДГ/ОПЛ на мікро- та макрорівнях (школа і політичне суспільство).

6.2.1. Ідентичність

Природно, що права людини зосереджуються на особистості. Всі людські істоти наділені гідністю, правом жити вільно, насолоджуватися своїми правами, не піддаючись дискримінації. Держава служить людині, а не навпаки. Особиста свобода дає людині право на вільний розвиток особистості, у тому числі надає велику кількість альтернатив – вибір партнерів та професій, бажання мати дітей. У сучасному людському суспільстві свобода – це виклик, оскільки послаблення соціальних зв’язків і традицій (сім’я, релігія тощо) спонукає нас до вибору. Наш вибір впливає на інших  і навпаки, тому ми відповідаємо за формування нашої ідентичності. У шкільній спільноті учні діляться своїм досвідом, працюють над трьома основними виборами, які кожна молода людина має зробити так чи інакше.

Поняття ідентичності тісно пов’язане з такими ключовими аспектами, як різноманітність і плюралізм, свобода, рівність, і відповідальність.

6.2.2. Різноманітність і плюралізм

Сучасні суспільства є суспільствами плюралістичними. Особи, які користуються правом людини на свободу, буквально створюють плюралізм – безліч окремих суб’єктів з різним стилем життя, пріоритетами та інтересами обмежуються або підтримуються доступними матеріальними ресурсами – прибутком і майном. Різноманітність визначається за ознаками статі, етнічного походження, класової приналежності, віку, місця проживання, віросповідання і цінностей. Плюралістичні суспільства кидають виклик: які спільні цінності повинні мати його члени? Стабільність суспільств, що базуються на правах людини, залежать від умов, які не можуть гарантувати демократичні держави (свобода передбачає постійну дилему). Те ж саме стосується школи, де учням необхідно зрозуміти складну природу викликів, що виникають у результаті такої різноманітності.

Поняття різноманітності і плюралізму тісно пов’язані з поняттям уряду, політики, свободи, конфлікту і відповідальності.

6.2.3. Відповідальність

Свобода має бути доступною для всіх, і тому кожна людина повинна розуміти обмеження, які її супроводжують. У класі, наприклад, це – приділення однакової уваги кожному учню, надання права на публічний виступ за бажанням тощо. У суспільствах, заснованих на вільній торгівлі і конкуренції, нерівний розподіл прибутку і статків призводить до нерівного розподілу можливостей користування свободою. У демократії з метою встановлення соціальної єдності принцип правила підпорядкування меншості більшості має бути збалансованим із захистом інтересів меншості.

Свобода і рівність, як правило, виключають одна одну, і перший спосіб їх узгодження лежить в особистій відповідальності, інший – у необхідності ухвалення політичного рішення; обидва способи важливі, оскільки кожен з них має свої обмеження. Закони не можуть захищати кожен випадок у повсякденному житті, але повний контроль з боку державних органів є доцільним.

Суспільства, в основі яких лежать права людини, залежать від нашої готовності і спроможності взяти відповідальність за нашу поведінку і потреби інших.

Відповідальність тісно пов’язана зі свободою, рівністю, ідентичністю, правилами і законом, конфліктами.

6.2.4. Рівноправність і свобода

Ці два ключові поняття розглядаються разом з двох причин.

По-перше, людська гідність – це основна цінність прав людини. Вона включає аспекти філософії, етики і релігії, і тому навряд чи діє у формальних правових умовах. Два основних принципи справедливості, які складають людську гідність, з юридичної точки зору, – це рівноправність і свобода. Гідність особи може постраждати через дискримінацію й обмеження свободи. У перших двох варіантах прав людини особлива увага приділялась праву свободи, справедливому розподілу та можливостям.

По-друге, свобода і рівність формують діалектичну єдність протилежностей. Перша не може розглядатись без другої, але в той же час одна виключає іншу. Всі люди однаково мають право на свободу і всі її види, у тому числі право на свободу мислення і висловлювання, доступ до інформації, віросповідання, вільне пересування, мирне зібрання і публічну демонстрацію, захист конфіденційності і використання особистого майна. Здійснення цих прав свободи має тенденцію до породження нерівномірного розподілу добробуту і можливостей. Головна функція політики – контролювати напругу між свободою і рівністю та постійно відновлювати належний баланс між ними як на офіційному, так і на неофіційному рівнях – наприклад, у рамках законодавства та особистої відповідальності.

У школі учні мають навчитися використовувати свої права і свободи, наприклад, свободу мислення, висловлювання, вільного доступу до інформації. Вони також повинні вчитися боротися з дискримінацією як від свого імені, так і від імені інших. Учителі мають чітко розуміти причини нерівних умов і можливостей навчання, що коріняться в різниці, наприклад, матеріального становища й освіти батьків або ж культурного й етнічного походження. Школа і суспільство не можуть встановити рівномірний розподіл, але вони повинні гарантувати рівні початкові умови. Отже, перед учителями постає завдання враховувати особливі навчальні потреби учнів. Рівноправність не означає однакову поведінку стосовно кожного, але поведінку, яка задовольнить потреби кожного окремо. Це саме те, що навчання через права людини представляє собою на практиці.

Подібно до демократії, свобода і рівність тісно пов’язані з усіма ключовими поняттями. Жоден аспект з ОДГ/ОПЛ не можливий без розгляду питань, пов’язаних з діалектичною єдністю свободи і рівноправності, що складають людську гідність.

6.2.5. Конфлікт

Конфлікт – частина людського життя, і особливо в плюралістичних суспільствах. Багато людей вважають, що конфлікт є чимось шкідливим, що стоїть на шляху гармонії, чого слід уникати або навіть придушувати. Існують деякі методи управління конфліктами. На уроках з ОДГ/ОПЛ учні повинні зрозуміти, що навіть за умов існування процесуальних норм, що підтримуються політичною культурою взаємоповаги, існує можливість виникнення великої кількості суперечок та конфліктів. Окремі особи та групи можуть і, дійсно, повинні чітко висловлювати свої інтереси, щоб отримати гарантію їх розгляду. Одночасно, кожна сторона має бути готовою вести переговори та дискусію, направлену на досягнення компромісу. Без такого діалектичного, або конструктивістського, ставлення до власних інтересів досягнення компромісного рішення неможливе.

В принципі, будь-який конфлікт через розподіл джерел може бути вирішений шляхом компромісу.

З іншого боку, в конфліктах, що включають питання ідеології, цінностей або навіть етнічного походження, прийняття компромісу неможливе. Культура цивілізованого, тобто ненасильницького вирішення конфлікту, базується на взаємній повазі, тому є обов’язковою частиною демократичного громадянства. Конфлікти, що з’являються у школі, як на будь-якому іншому робочому місці або у суспільстві, дають учням можливість не боятися їх та навчитися вирішувати мирним шляхом.

Конфлікт тісно пов’язаний з такими ключовими аспектами, як різноманітність і плюралізм, уряд  і політика, правила і закони та відповідальність.

6.2.6. Правила і закони

Закони забезпечують формальну інституційну структуру суспільств, що базується на демократичних засадах прав людини. Всі повинні дотримуватись законів, оскільки вони були прийняті на мажоритарній основі зазвичай шляхом парламентського голосування, яке в свою чергу спирається на більшість у загальних виборах, а лише іноді шляхом плебісциту. Закони захищають права людини і встановлюють процедурні правила для вирішення протиріч і процесів ухвалення політичних рішень. Правила служать тій же меті, але створюються іншими органами, і можуть існувати в письмовій або усній формі.

Учні повинні розуміти і брати до уваги діалектику між правом на свободу, їх захист і обмеження, встановлені інституційними рамкам. Якщо б ці рамки були зняті, свобода перетворилась би на анархію, а анархія, у свою чергу, на режим насильства. У проблемно-спрямованому навчанні учні дізнаються на досвіді шкільного життя про дію цього принципу. Жорстка структура постановки завдань, ліміт часу і правила не пригнічують творчий потенціал учнів, а навпаки, відкривають двері до царини свободи і творчості.

Поняття правила і закону тісно пов’язані з такими ключовими аспектами, як конфлікти, свобода і рівність.

6.2.7. Уряд і політика

В ОДГ/ОПЛ ключове поняття політики зосереджується на аспекті політики як процесу врегулювання конфліктів і вирішення проблем. Уряд забезпечує інституційний аспект політики, тобто ухвалення політичних рішень у межах встановленої структури. Демократичне врядування в школах дає учням можливість навчитися брати участь у процесах прийняття рішень щодо керування суспільством та визначення власних цілей. Модель політичного циклу може бути застосована щодо процесів ухвалення рішення як на мікро-, так і на макрорівнях, тобто як на рівнях шкільної спільноти, так і політичного суспільства в цілому (місцевий або державний рівень). ЗМІ грають вирішальну роль в управлінні процесами прийняття політичних рішень, а також у врегулюванні порядку денного. Як показують матеріали трьох посібників з ОДГ (Томи II–IV), те ж саме стосується школи.

Комбінація понять уряд і політика посилається на різні умови ухвалення політичного рішення. У той час, коли уряд надає особливого значення ієрархічному підходу, політика передбачає неформальний підхід – більший за масштабами, але з меншим ступенем врегулювання процедури або і без нього. Неформальна, другорядна сторона політики має важливе значення для дієвої інституційної системи. Як у школі, так і в політиці інституції не можуть впоратися з усіма проблемами і спірними питаннями, тому залежать від громадян у вирішенні конфліктів і суперечливих питань.

Поняття уряду і політики тісно пов’язані з такими ключовими аспектами, як конфлікт, правила і закони, відповідальність і медіа.

6.2.8. Медіа

Це поняття посилається на досвід, якого ми набуваємо в сучасному суспільстві, оскільки живемо в медіакультурі. Медіа є запорукою здійснення прав людини, у тому числі свободи висловлювання, обміну інформацією, вільного доступу до інформації, політичної участі, контролю за процесом прийняття урядових і політичних рішень, врегулювання спірних питань. Чим складнішими стають наші суспільства та структури глобальної взаємозалежності, тим більше підтримки і керівництва нам необхідно для розуміння викликів та проблем сьогодення і майбутнього, і тим більшою стає наша залежність від ЗМІ. Засоби масової інформації самі по собі є викликами – вони відкривають нові можливості і засоби комунікації та участі, але, одночасно, і можливості для маніпулювання та злочину.

ЗМІ – комерційні організації, що поєднують два принципи: “правдивість, об’єктивність” та “попит і прибуток”. Медіа трансформують інформацію, яку вони передають. Тому учням необхідно удосконалювати компетентність у використанні медіа (як створити повідомлення) та компетентність у критичній оцінці переданих медіаповідомлень. ЗМІ відіграють важливу роль у шкільній громаді. Вплив сучасних засобів масової інформації на учнів зараз набагато більший, ніж на їх батьків, та ніж цього хотіли б учителі. До того ж деякі молоді люди часто є більш досвідченими медіакористувачами, ніж їх батьки або вчителі. В ОДГ/ОПЛ компетентність у сфері комунікацій є ключем до активної участі і розвитку компетентностей в інших сферах.

Ключове поняття медіа тісно пов’язане з такими ключовими аспектами, як уряд і політика, ідентичність, свобода і відповідальність.