2 – Робочий файл 3: Підходи до оцінювання та форми оцінки

Оцінювання процесу навчання (формативне)

Такий підхід служить для поліпшення, контролю та перевірки процесу навчання учнів або діяльності як учителя, так і учня по досягненню мети.

Оцінювання навчальних досягнень (узагальнююче)

На певному етапі узагальнююче оцінювання підбиває підсумки щодо набутих знань та навичок. Його основна функція – інформувати, наприклад, учнів або батьків про рівень виконання роботи учнем.

Перспективне оцінювання

Цей тип оцінювання прогнозує майбутній розвиток учня. На різних етапах навчання у школі люди, залучені до навчального процесу (учні, вчителі, батьки, в деяких випадках шкільні психологи і керівництво), дають рекомендації учневі щодо продовження його навчання у школі.

Оцінювання процесу навчання

Головна мета оцінювання навчального процесу (або формативного оцінювання) – підтримувати кожного учня. Звідси: ефективність викладання постійно вдосконалюється. Замість боротьби з труднощами, необхідно аналізувати причини, що лежать в їх основі, та намагатися їх долати (ці причини можуть бути пізнавальними та емоційними). Помилки слід не виправляти, а аналізувати. Таким чином, використовуючи підхід, що орієнтується на цілі, ідеї учнів можуть бути зрозумілі та підтримані. Труднощі потрібно обговорювати разом із учнями, як і можливі шляхи їх подолання за допомогою заходів підтримки або створення спеціальних завдань. Аналізуючи причину помилок, учні не відчувають себе у полоні труднощів. Натомість, вони вчаться розвивати індивідуальні стратегії для їх подолання.

Успіх навчання залежить від постійного процесу регулювання самого навчального процесу, аналізу помилок, у якому разом беруть участь учитель і учні, що призводить до знаходження нових ефективних методів.

Шлях оцінювання навчального процесу включає:

• спостереження;
• коротке щоденне тестування;
• підсумковий тест після вивчення теми.

Тести, що оцінюють процес навчання, діють як індикатори. Вони надають можливість учням і вчителям перевірити рівень своїх досягнень. Прогалини можуть бути заповнені за рахунок виконання додаткових завдань.

Можливості тестування передбачають:

• спостереження за учнями в процесі виконання завдань;
• уважну перевірку та аналіз виконаних завдань;
• індивідуальні бесіди про результати виконаних завдань;
• обговорення обраних шляхів розв’язання проблеми;
• невеликі тести.

Через спостереження, аналіз способів роботи над завданнями та джерела помилок формуються цілі, які учні визначають самостійно, чи разом із учителем, або вчитель сам ставить їх перед учнями.

Наслідком застосування такого підходу є зрушення у напрямку до:

• виключно цільового навчання, замість орієнтованого лише на зміст;
• індивідуального навчання, замість навчання, де кожен працює над одним і тим же завданням.

Оцінювання навчальних досягнень

Оцінювання навчальних досягнень (або підсумкове оцінювання) дає характеристику досягнень учнів. Воно підбиває підсумки щодо набутих знань та компетентностей і служить інструментом зворотного зв’язку з батьками, учнями та вчителями. Оцінювання може служити основою підтримки, орієнтованої на досягнення мети.

Такий вид оцінювання використовується через спостереження і моніторинг по завершенні довготривалого послідовного етапу навчання та інформує про ступінь досягнення учнями різних цілей.

Як інструмент моніторингу використовуються оцінки. У зв’язку з цим виникає низка невирішених питань:

• Різні вчителі оцінюють досягнення учня по-різному. Оцінювання буде необ’єктивним. І не важливо, з якого предмету. Тест з математики буде так само по-різному оцінений різними вчителями, як і письмова робота. Тому вчителі, які здійснюють оцінювання, значно впливають на нього. Це питання довіри учня до вчителя і класу, в якому він навчається, та питанням його перспектив. Можна з упевненістю стверджувати, що в даній ситуації об’єктивність не може виступати як критерій оцінювання.
• Учитель може по-різному оцінювати одну й ту ж роботу учня в різний час. Оцінювання також не буде надійним. І в цьому випадку можна сперечатись щодо дієвості даного критерію.
• Не існує чіткого визначення того, що виражається оцінкою (навички, компетентність, знання, ставлення?) Коли вчителі використовують оцінки у своєму оцінюванні досягнень учнів, вони враховують різні аспекти, як наприклад: досягнення в минулому семестрі, навчальний прогрес або, навпаки, погіршення в порівнянні з іншими учнями у класі, дисциплінарні аспекти. Учням дуже важко зрозуміти, що стоїть за тією чи іншою оцінкою. Зазвичай вони не знайомі зі стратегіями оцінювання своїх учителів. Зміст оцінки може бути багатовимірним, а сфера тлумачення великою. Інтерпретація оцінки ускладнюється ще й тим, що вона виконує різну функцію у нашому суспільстві, як наприклад: кваліфікація, відбір і розподіл. Отже, можемо з упевненістю стверджувати, що і вагомість оцінки не переконлива у питанні оцінювання навчальних досягнень або професійного успіху.
• Використання оцінок як вимірювача оцінювання навчальних досягнень має дуже небажаний ефект: виставлення оцінок у межах класу, відповідно до стандартного розподілу, не залишає шансу для слабких учнів. Оскільки за шкалою оцінювання їхні бали низькі, який би прогрес вони не мали, вони однак залишаються серед відстаючих. Тому розподіл учнів відповідно до результатів їх діяльності у класі приведе лише до демотивації і втрати інтересу до навчання.
• Оцінювання не може бути застосовано щодо певних ситуацій/явищ: у математиці система балів працює, оскільки відповідь може бути правильною або ні. А щодо мистецтва або інших творчих сфер навчання, як наприклад, мова чи література, тут питання набагато складніше.
• Йдеться про відсутність чітких критеріїв оцінювання у зв’язку з тим, що різні предмети розвивають різні компетентності та навички. В ОДГ/ОПЛ результатом обговорення шляхів вирішення проблеми можуть стати творчі та інноваційні ідеї, тоді як інші предмети розглядають лише одну можливу відповідь. Таким чином, існує небезпека, що оцінювання та бажання оцінювати навчальні досягнення через шкалу оцінок може призвести до одноманітності. Творчий пошук нових шляхів вирішення завдання тут не може мати місця.
• Математична шкала для оцінювання не діє: в ідеалі, оцінки не можуть бути лише приблизним підрахунком рейтингу учня в класі. У зв’язку з цим дуже точні математичні підрахунки можуть виправити ситуацію. Обчислення середньої оцінки шляхом додавання всіх балів за предмети та діленням на число даних предметів може служити лише додатковим джерелом безпеки. Період виставлення оцінки також важливий. Учень, який розпочав семестр з достатньо низькими балами і поліпшив їх протягом певного часу, має оцінюватись інакше, ніж той, хто понизив свою оцінку. І хоча середня арифметична оцінка цих двох учнів може бути однакова, та не однаковий статус їх досягнень у навчанні.

Перспективне оцінювання

Перспективне оцінювання служить засобом оцінювання і передбачення майбутнього успіху. Перспективне оцінювання поєднує основні аспекти оцінювання навчального процесу та оцінювання навчальних досягнень, які у поєднанні прогнозують майбутні перспективи учня. Постає питання: як ми можемо підтримувати індивідуальний розвиток та позитивний навчальний процес? Перспективна оцінка відіграє важливу роль на різних етапах шкільного життя учня:

• вступ до школи;
• повторні курси;
• зміна класу/школи;
• переведення до школи іншого типу (наприклад, професійна освіта);
• перехід до вищої школи.

Дискусії з питання, чи можна приймати перспективне оцінювання за форму оцінювання чи, швидше, за її функцію, тривають уже багато десятиліть.