РОЗДІЛ 4: КОНФЛІКТ

Що робити, якщо ми не згодні?

Поняття миру є важливим культурним виміром. Традиційно, в культурах Далекого Сходу поняття миру пов’язане більше із внутрішнім світоглядом (мається на увазі мир у нашому мисленні та серці), а в культурі західного світу поняття миру розглядається як ситуація, що перебуває за межами індивідуумів (це – відсутність війни та сильного конфлікту). В Індії, наприклад, поняття “мир” позначається словом “shanti”, яке означає стан свідомості, або душевний спокій. Філософія Ганді базується на позиції, що має назву “Принцип ненасильства”, який означає “стримуватися від усього шкідливого”. Він  стверджував: “Принцип ненасильства має на увазі саме ненасильство. Для мене це означає набагато більше, нескінченно більше поняття. Це також означає, що ви не повинні нікого ображати; ви також не виявляєте жорстоких помислів, навіть до того, кого вважаєте своїм ворогом. Для тих, хто додержується такої концепції, немає жодних ворогів”. У традиції народів Майя поняття миру базується на понятті добробуту і пов’язане з ідеєю досконалого балансу між різними сферами нашого життя¹⁶.

“Позитивний мир” означає стан, в якому помисли суспільства спрямовані на підтримку миру та усунення бар’єрів для миру. Це включає поняття ненасильницького розв’язання конфліктів та намагання заохотити індивідуумів та групи людей до вирішення соціальних проблем у конструктивному руслі. Для тих, хто впроваджує Освіту для демократичного громадянства, це також означає підтримку демократичних процесів у класі та школі, звернення до понять влади та зловживання владою, прагнення налагодити конструктивний діалог та формування навичок слухання для того, щоб вирішувати конфлікти¹⁷.

Чи є насильство природним? Більшість людей переконані, що Людина від природи є сильною істотою і людство не може уникати воєн, конфліктів та загального насильства. Інші спеціалісти в даній галузі стверджують, що ми не можемо уникати стану мислення, відчуття та дій, які є насильницькими. Севільська Конвенція Насильства, що була прийнята групою дослідників та вчених багатьох країн у 1986 р., стверджує:

“1. З наукової точки зору некоректним є стверджувати, що ми успадкували від наших тваринних предків тенденцію ведення воєн (…) Війна є феноменом, притаманним тільки людині, і не стосується інших істот(…).

2. Існують культури, які не втягнуті у війну вже протягом багатьох століть, а існують і такі, що дуже часто воюють, на відміну від інших (…).

3. З наукової точки зору некоректно є говорити про те, що війна, або інша насильницька поведінка, є генетично закладеною у людській культурі (…).

4. Також некоректним є висловлювання, що людські істоти мають так зване “насильницьке мислення (…), яке проявляється і залежить від умов життя та соціального оточення (…)”.

Більшість  із  нас  звикли  реагувати  агресивно  та  насильницьки  залежно  від  оточення.  Ми вчимося мислити, відчувати та діяти агресивно, а іноді й насильницьки у певних умовах та випадках. Незалежно від того, як ми живемо, ми зазнаємо соціального та культурного тиску, що спонукає нас до вивчення того, що таке насильство, до аналізу насильства та до частих випадків спостереження за насильством. Телевізійні програми, реклама, газети, відеоігри та фільми, музикальна індустрія спричиняють значний вплив на дані процеси. До досягнення повноліття дитина спостерігає за безліччю вбивств та насильницьких актів по телебаченню. Наші сучасні суспільства (свідомо чи ні) не зважають на насильство. Насильство розглядається як позитивна цінність. У більшості культур заперечення насильства та уникнення фізичного насильства або конфронтації може бути розцінене як знак слабкості, особливо для чоловіків, які переживають різноманітні види тиску від таких самих, як вони, у дуже ранньому віці¹⁸.

Для додаткової інформації зверніться до матеріалу для вчителя в кінці даного розділу.

РОЗДІЛ 4: КОНФЛІКТ

Що робити, якщо ми не згодні?

¹⁶Текст узято з книги “КОМПАС”, посібник з вивчення прав людини  для молоді, Рада Європи, Страсбург, 2002, с. 376.

¹⁷З “Глосарію термінів освіти для демократичного громадянства”, Карен О’Ші, Рада Європи, DGIV/EDU/CIT (2003) 29.іі.

¹⁸Текст із книги “КОМПАС”, посібник з вивчення прав людини для молоді”, Рада Європи, Страсбург, 2002, с. 380.