Інтерактивний конструктивістський підхід до навчання ОДГ/ОПЛ

1. Основні питання дидактики в ОДГ/ОПЛ

 

В ОДГ/ОПЛ, як і в навчанні загалом, учителю важливо задуматися над цілями і роз’яснити причини зробленого ним вибору на користь того чи іншого варіанту з огляду на визначені пріоритети.

 

1. Що учні повинні вчити в ОДГ/ОПЛ?

 

Учні повинні навчитися брати участь у демократичному суспільстві як громадяни. Їм необхідно розвинути:

– компетентності політичного аналізу і судження при вирішенні політичних проблем і питань;

– компетентності участі в процесах прийняття політичних рішень;

– оволодіти низкою методичних навичок.

 

2. Чому і для чого учні повинні набути цих компетентностей?

 

Демократія залежить від громадян, які бажають і можуть брати участь у процесі прийняття рішень, а також займати посади у своїх установах. Учням потрібні ці компетентності та навички, щоб бути в змозі реалізовувати свої людські та громадянські права і виконувати свою роль як активних громадян («навчання для» демократії і прав людини).

 

 

3. У зв’язку з цим виникає ще одне питання. Якщо це те, чого мають навчитися молоді громадяни – з точки зору результатів навчання – то, що повинні зробити вчителі ОДГ/ОПЛ, щоб забезпечити це?

 

Вчителі ОДГ/ОПЛ повинні надавати матеріали, щоб забезпечити своїх учнів інформацією та проводити концептуальне навчання – можливість «навчання про» демократію і права людини; умовами для набуття навичок; вчителі повинні також забезпечувати рольові моделі і середовища навчання, у яких би спові­дувалися установки та цінності, на яких базується культура демократії (толерантність, взаємна повага, дотримання прав людини) «навчанням через» демократію і права людини.

 

4. Як учителі ОДГ/ОПЛ, ми повинні мати певне уявлення про те, яким чином розгортаються процеси навчання і в який спосіб ми можемо підтримати наших учнів. Щоб відповісти на питання про те, як навчаються наші учні, ми прийняли концептуальні засади інтерактивного конструктивістського підходу до навчання. При такому підході ми пов’язуємо «навчання через» демократію і права людини в рамках ОДГ/ОПЛ з процесами прийняття політичних рішень у сфері демократії. Процеси прийняття рішень у демократичних країнах – це, по суті, колективні процеси навчання. Мабуть, у цьому і є причина того, чому Джон Дьюї задумав школу «в якості мініатюрної спільноти, як ембріона суспільства».[1] У цьому розділі ми викладемо наше розуміння інтерактивного конструктивістського підходу до навчання. Ми вважаємо, що це допоможе вчителям ОДГ/ОПЛ краще зрозуміти:

 

– механізми здобуття учнями знань в ОДГ/ОПЛ;

– власну роль у підтримці своїх учнів у навчанні;

– що демократичне прийняття рішень – це процес колективного навчання.

 

 

Викладання і навчання в ОДГ/ОПЛ і політика в умовах демократії можуть бути сприйняті з конструкт­ти­вістської точки зору. Це можливо і корисно через структурні аналогії між конструктивістським підходом до навчання і демократичним прийняттям рішень. Як уроки в рамках ОДГ/ОПЛ, так і демократичні спільноти, є або, принаймні, повинні бути навчальними середовищами, що регулюються нормами прав людини. Тому інтерактивний конструктивізм підсилює базовий підхід ОДГ/ОПЛ – навчання через, для і про демократію і права людини: такий підхід передбачає якісне викладання, він служить дотриманню прав людини, а також підтримує потреби в навчанні учнів і громадян.

 

Теорію найкраще можна зрозуміти, якщо її продемонстровано на конкретних прикладах. Тому в наступному розділі проілюстровано потенціал інтерактивного конструктивістського підходу до навчання учнів поло­женням, що стосується прав людини.

 

2. Приклад інтерактивного конструктивістського підходу до навчання – молодші учні уявляють свій ідеальний світ

 

Том V цієї серії підручників з ОДГ/ОПЛ «Вивчення прав дітей» включає в себе розділ, що складається з чотирьох уроків для учнів третього класу під назвою «Ми – чарівники!».[2] Він закликає учнів висловлювати свої побажання та ідеї щодо того, яким повинен бути світ, а в ході подальших дискусій вони досліджують моральні й політичні наслідки своїх побажань для майбутнього світу.

 

Перший урок починається таким чином:

 

«Учитель малює на дошці двох людей: звичайного чоловіка або жінку і чарівника.

 

Працюючи в парах, діти повинні також намалювати дві фігури і спробувати разом відповісти на такі запитання:

 

– Що робить звичайна людина в певних ситуаціях?

 

– Що робить чарівник у тих самих ситуаціях?

Через кілька хвилин учитель збирає учнів у півколі перед дошкою, щоб кожна дитина добре бачила дошку (у великих класах можна створювати подвійне півколо). Учитель пише всі відповіді учнів на дошці у формі списку – без коментарів або суджень. Ми пропонуємо наступний план дій для інтеграції ідей учнів.

Ми дивимося на запропоновані варіанти і просимо дітей дати свої коментарі. Звичайно, тепер будуть виникати питання! Учитель хоче знати:

– Чи бачите ви будь-які рішення чи ідеї, які були зроблені хорошим або поганим чарівником?

– Коли ви останнього разу хотіли бути чарівником, і що б ви тоді змінили?

– Яка зараз у вас найбільша мрія?

 

Учитель пропонує учням розвинути свої ідеї і підтримує їх у цьому. (…)»

Цей приклад демонструє деякі важливі аспекти взаємодії учнів і учительів у конструктивістських умовах навчання:

Учитель …	Учні …
… ставить відкрите завдання, яке:	… розвивають ідеї та діляться ними;
–  вимагає від учнів переключити увагу (з реального на утопічний світ);
–  підтримує право учнів на вільне вираженнядумок і поглядів;
… записує ідеї учнів на дошці;	… виражають та діляться думками;
… структурно оформлює їх (ключові слова та поняття);	(наприклад, їхні ідеї мають як особистісний, так і політичний характер);
… імпровізує, активно реагує на пропозиції учнів;
… ставить запитання, щоб допомогти учням дослідити причини та наслідки їхніх ідей;	… думають про свої бажання та досвід обмеження
	цих бажань у реальному житті;
… заохочує учнів і дає позитивні відгуки.	… навчаються розуміти різницю між «хорошим» і «поганим» чарівником.

Основний принцип конструктивістського навчання полягає в тому, що учні виражають власні погляди на світ. У цьому випадку:

 

– Як учні сприймають світ, у якому вони живуть?

 

– Як вони міркують про те, що відбувається навколо них?

 

– Що б вони змінили, якби могли?

 

– Що є для них найбільш серйозною проблемою – одна проблема, що має для них найбільшу вагу?

 

– Якими думками вони діляться у класі – у чому їхні погляди відрізняються?

 

– Крім того, очевидно, що учні міркують про те, що відбувається в їхньому світі, і їхні міркування сильно впливають на те, яким чином вони будуть вживати заходів і брати участь.[3]

 

Конструктивістський підхід до навчання передбачає, що учні мають право виступати в ролі експертів. Навчальні заходи зосереджені на тому, що учні вже знають, а не на тому, чого вони не знають. У ролі чарівника кожна дитина може зробити свій внесок, ідею, при цьому немає «правильної чи неправильної» відповіді. Однак важливо, чому дитина висловлює певне бачення, на який досвід вона спирається при цьому? Що турбує дитину? Які бажання і потреби існують у хлопчика або дівчинки? Конструктивістське навчання вимагає від учителя брати до уваги погляди окремого учня, процес навчання і мислення.

 

Конструктивістський підхід до навчання – це реалізація прав людини і прав дітей: права на свободу думки, поглядів і висловлювання; рівність можливостей; принципів взаємного визнання та недискримінації; і права на освіту.

Згідно з принципами конструктивістського навчання завдання вчителя полягає в підтримці учнів у багатьох відношеннях – він/вона забезпечує структуру навчального процесу, засновану на вирішенні завдань і/або розв’язанні проблем, поважає право учнів на свободу і рівність, спрямовує, підтримує і навчає (концепції). Учитель не знає, які відповіді дадуть учні, і відкритий і готовий до роботи з будь-якими їхніми відповідями (імпровізація). Учні повинні мати можливість поділитися і порівняти свої ідеї, і часто тема, над якою вони працюють, або завдання вимагає від них досягти загального розуміння або прийняти колективне рішення. Учитель виступає як посередник; він/вона може передбачити, але не може зумовити результати процесів навчання учнів.

Конструктивістське навчання підтримує розвиток компетентності, а не споживання безлічі фактів. З конструктивістської точки зору, кожне знання, що подається в рамках навчального плану, може бути оскаржене, і сумнівно, що хтось може «дізнатися» щось нове, просто запам’ятовуючи окремі факти без розуміння і оцінки.

У наступному розділі ми розглянемо це питання трохи детальніше. У ньому деякі аспекти теорії навчання подано в рамках інтерактивного конструктивізму і пов’язано з конструктивістською концепцією демокра­тичного прийняття рішень.

 

3. Усі люди навчаються по-різному: «Ми створюємо світ у нашій свідомості»

 

Коли ми читаємо розповідь у книзі, ми створюємо щось на кшталт фільму в нашій свідомості. Ми додаємо деталі і сцени, на які автор натякає або які упускає, і ми можемо навіть уявити собі обличчя персонажів. Деякі романи настільки сильно і чітко змальовуються нашою уявою, що ми дуже розчаровуємося, коли дивимося «справжній» фільм, знятий на основі такого роману. Наша уява створила набагато кращий фільм, і саме він є унікальним, тому що свідомість кожного читача генерує різні «фільми».

 

Це приклад нашої здатності «створювати світ у нашій свідомості». Світ, в якому ми живемо – це світ як ми його сприймаємо – він складається з образів, переживань, понять і суджень, які ми створили. Як учні, люди хочуть зрозуміти суть того, що вони чують або читають – вони хочуть зрозуміти це. Один із дослідників мозку людини охарактеризував людський мозок як «машину, що шукає сенс». Речі, які не мають сенсу, так чи інакше повинні бути відсортовані. Якщо інформація відсутня, ми повинні або знайти її, або заповнити цю прогалину шляхом вгадування. Стереотипи допомагають спростити складні речі.[4]

 

З досвідом учителі дізнаються, що, коли вони читають лекцію, кожен учень отримує і зберігає дещо інше повідомлення. Деякі учні будуть пам’ятати інформацію, навіть коли вони стануть дорослими, тому що вона сильно вразила їх; у той час як інші, можливо, забудуть таку інформацію на наступний ранок, тому що вона не мала для них сенсу. З точки зору конструктивістського підходу, важливо те, що відбувається у свідомості учнів.

 

 

Конструктивізм сприймає навчання як високо індивідуалізований процес:

 

– Учні будують або створюють структури сенсу. Нова інформація пов’язана з тим, що учень уже знає, чи зрозумів.

 

– Кожен з учнів, який прийшов на урок ОДГ/ОПЛ, має свою унікальну біографію і досвід.

 

– Стать, соціальний клас, вік, етнічне походження або віросповідання надають кожному учневі унікального зовнішнього вигляду.

 

– У нас є різні форми інтелекту, які виходять далеко за рамки звичайного розуміння, коли вважалося, що інтелект – це глибокі знання в математиці або мовах.[5]

 

– Не існує жодного абсолютного стандарту для особистої або політичної значущості. Щось стає проблемою, тому що людина визначає, що це проблема; так само і розум учня вибирає інформацію, яка запам’ятається або буде забута.

4. Конструктивістський підхід до навчання і соціальна взаємодія

 

Досі ми розглянули погляди окремого учня. Учні шукають сенс, але також учні роблять помилки. Як їх виправити? З конструктивістської точки зору, саме учень повинен деконструювати або розібрати те, що побудовано неправильно, і відновити його. Але яким чином учень може дізнатися про помилки, які він або вона зробив (-ла)? Існує два шляхи, якими учень може уникнути недоліків і помилок.

По-перше, ми самі знаходимо наші помилки. Ми виявляємо, що наше рішення проблеми не працює, або що лінія аргументації не має сенсу.

По-друге, ми залежимо від інших, і просимо сказати нам про помилки, і допомогти нам їх виправити.

Таким чином, конструктивістський підхід до навчання є не тільки дуже індивідуалізованим процесом. Він також має другий, не менш важливий, аспект колективного навчання. Учні повинні ділитися своїми ідеями через взаємодію і зв’язки один з одним та зі своїми вчителями. З цієї причини ми назвали нашу концепцію інтерактивним конструктивістським підходом до навчання.

 Наступний рис. ілюструє індивідуальний і соціальний рівень конструктивістського навчання – це соціаль­ний аспект конструктивістського навчання.

Він також показує, що учні завжди посилаються на світ, що існує за межами їхньої свідомості. Коли вони тестують свої ідеї і плани, їхньою точкою відліку є саме об’єктивна реальність. Це суб’єктно-об’єктний вимір конструктивістського підходу до навчання.

 

Як учні у класі, так і громадяни в демократичній державі, взаємодіють як спільноти учнів. Ми вже згадували Джона Дьюї, який задумав школу «в якості мініатюрної спільноти, ембріона суспільства».[6]Тому та взаємодія, у якій беруть участь учні в школі один з одним і зі своїми вчителями, є частиною реального життя, а не штучної домовленості, вигаданої, щоб підготувати учнів до реального життя в подальшому.

І в політиці, і в школі завжди присутні члени з більш високим рівнем досвіду, знань, розуміння, а також влади – вчителі, політичні лідери, керівники, вчені тощо. Проте в сучасних суспільствах жоден із цих членів не має абсолютної влади. Демократія і верховенство закону (повинні) встановлювати обмеження повноважень будь-якого члена, і ці обмеження відображаються поділом праці, що обмежує кожного, і зрештою, він може бути фахівцем лише в певній галузі.

 

Проте існує серйозна загроза створенню демократичного суспільства, яка передбачає, що кожен має рівні можливості для участі в демократії. Чим складніші наші суспільства і проблеми, які належить вирішити, тим більше окремий громадянин залежить від своєї компетентності та здатності взяти участь у житті демократичного суспільства. Більше, ніж будь-коли раніше, сьогодні освіта стала ключем до участі в дорослому співтоваристві громадян, які здобувають знання.

 

 

5. Яка роль учителя у процесах конструктивістського навчання?

 

Учні шукають сенс, і кожен учень робить це у надзвичайно індивідуальній манері. Учень пов’язує нову інформацію – частину інформації, лекції, цікаву ідею в книзі тощо – з існуючими структурами знань і досвідом, наявним у його свідомості. Конструктивізм означає, що ми створюємо наші системи і структури знань, розуміння і досвіду.

 

З конструктивістської точки зору, добре відомий дидактичний трикутник набуває нового змісту:

 

У трикутних відносинах одна зі сторін іноді виключається. У процесах конструктивістського навчання – це вчитель. Саме учень створює своє розуміння предметів навчання. Будівництво сенсу відбувається у свідомості учня і розгортається поза межами сприйняття вчителя. Те, що бачить учитель, і є результатом: те, що учні роблять і як вони поводяться. Учитель бачить продуктивність, а не компетентність. І саме учні, а не вчитель у кінцевому підсумку будуть вирішувати, що вони знаходять цікавим і гідним вивчення, і що вони будуть пам’ятати все життя або забудуть.

 

Конструктивістське навчання може бути додатково диференційоване на три підкатегорії, і вчитель грає важливу роль у їхній підтримці.

1. Учні будують сенс – вони виявляють і створюють щось нове. Вчителі можуть підтримати своїх учнів шляхом:

– створення можливостей для навчання;

– проектування складних завдань;

– надання інструкції через носії інформації та матеріали (лекції), які є об’єктами навчання;

– заохочення і підтримки самооцінки учнів;

–…

2. Учні реконструюють те, що вони дізналися; вони застосовують ці знання і перевіряють їх на практиці. Значною мірою всі ми самі вигадуємо застосування отриманим знанням, але в школі вчитель спрямовує їх застосування шляхом:

– надання можливості для обміну інформацією, презентації та обговорення;

– шляхом формального тестування й оцінки;

– шляхом пропозиції або вимоги створення портфоліо;

– шляхом розробки складних завдань, наприклад, у проектах;

–…

3. Учні деконструюють або критикують власні результати чи результати один одного. Як зазначалось вище, без цього елемента критичного огляду і тестування будь-які зусилля, витрачені на навчання, стали б непотрібними для суспільства та для окремого учня.

 

6. Яка роль учителя в ОДГ/ОПЛ?

 

Ключовим елементом викладання і навчання є те, як учні спілкуються і взаємодіють один з одним і з учителем. Професійна компетентність учителя дозволяє йому/їй задуматися про вплив певного виду діяльності, а також використовувати такі моделі поведінки, як інструменти. Учитель виступає в різних ролях, і вони більш диференційовані, ніж у традиційному навчанні, заснованому на змістовно-упереджених прямих інструкціях («написав на дошці – озвучив»). Надання інструкцій – це одна роль, яку вчитель повинен виконувати, але в цьому вона не є основною. Швидше за все, конструктивістський підхід до навчання вимагає від учителя «навчати із закритим ротом», даючи учням більше часу і більше свободи.

У наступних розділах розглядаються чотири основні ролі, які вчитель зазвичай виконує в конструк­тивіст­ських умовах навчання:

1. Учитель як учитель та інструктор.
2. Учитель як критик і коректор.
3. Учитель як творець і постачальник прикладних задач.
4. Учитель як головуючий на пленарних засіданнях.

Замість того, щоб давати абстрактні інструкції про те, як виконувати ці ролі, у посібнику подано приклади з детальними описами уроків з ОДГ/ОПЛ.

 

 

6.1. Учитель як учитель та інструктор – для підтримки і збагачення будівництва

 

Основне правило для вчителя – це принцип «60 : 40»; 40 відсотків, а краще більше з того, про що ви говорите, має бути відомо учням. Без цього високого ступеня надлишкової інформації неможливий конструктивістський підхід до навчання.

 

У цьому посібнику ключові поняття, як і раніше, утворюють дидактичну основу навчального плану ОДГ/ОПЛ. Ці поняття мають бути донесені до учнів, і це означає, що вчитель має навчати учнів, читаючи їм лекцію, або даючи завдання, або роблячи і те, і інше. Учні, до яких застосовується конструктивістський підхід викладання, повинні вже мати уявлення про контекст і сенс, у якому будуть сприйматися інструкції вчителя. Як правило, така відкрита, незавершена структура сенсу складається з питань або досвіду, що потребує пояснення. У наступній таблиці показано, де в описах уроків у цьому посібнику розглядається роль учителя як лектора і наставника.

 

Розділ №/ Ключове поняття	Приклади та посилання на матеріали
Розділ 2. Відповідальність	Урок 4: Учитель вибирає тему, на якій учні були зосереджені під час обговорення, і дає концептуальну основу для роздумів. Матеріали для вчителя 2.3 містять модулі, які можна використовувати для підготовки лекції.
Розділ 3. Різноманітність і плюралізм	Урок 2: Учитель вводить поняття спільного блага. Матеріали для вчителів 3B.
Розділ 4. Конфлікт	Урок 3: Учні повідомили про свій досвід конфлікту. Вчитель допомагає їм зрозуміти проблему та що породило цей конфлікт шляхом презентації моделі досягнення стійкості. Роздатковий матеріал для учнів 4.2.
Розділ 4. Конфлікт Розділ 5. Правила та закон	Учні взяли участь в одній або двох іграх щодо прийняття рішень. Під час підбиття підсумків учитель допомагає учням задуматися про свій досвід шляхом впровадження концепції модернізації. Роздатковий матеріал 5.5.
Розділ 6. Уряд і політика	Урок 2: Учитель вводить модель циклу політики (Роздатковий матеріал 6.1 і 6.2). Протягом аналітичної сесії під час попереднього уроку учні обговорили питання визначення політичного порядку денного і тепер готові підбити підсумки своєї роботи.
Розділ 9 . Засоби масової інформації	Урок 1: Учні розповіли, що надають перевагу певному типу газет. Учитель пов’язує їхні повідомлення із поняттям кураторства. Адже не тільки засоби масової інформації виступають у якості кураторів, але й самі читачі.
	Урок 4: Учні думають про свою роль у побудові мультимедійних повідомлень. Учитель звертає їхню увагу на два ключові моменти виробництва новин ЗМІ: всі повідомлення засобів масової інформації ретельно побудовані, і медіаредактори, і продюсери новин виступають як куратори й особи, що визначають порядок денний. Матеріали для вчителів 9А.

 

6.2. Учитель як критик і коректор – для підтримки деконструкції

 

Оскільки це стосується вчителя, розробки уроків, що викладені у посібнику, не містять жодних при­кла­дів її або його ролі як критика і коректора з тієї очевидної причини, що в будь-який час може скластися не­пе­редбачувана ситуація. Учитель має розуміти, що повинно бути зроблено правильно. Однак деякі загальні принципи можуть бути винесені на обговорення.

Чи є помилка актуальною? Іншими словами, чи потрібно виправляти помилку взагалі?

Перевага зворотного зв’язку від учнів: чи будуть учні мати можливість, наприклад, під час презентації або дискусії, виявити помилку пізніше і виправити це тоді?

Проте за певних обставин учень повинен виправити – провести деконструкцію – збудованого ним/нею сенсу і почати знову. Приклад: весь клас буде спиратися на презентацію, що виконана одним учнем.

Принцип взаємної поваги: ми можемо критикувати помилки один одного, але ми поважаємо особистість. Це важливо для того, щоб підтримати в учнів почуття власної гідності й заохочувати їх.

Розділ 8 містить опис етапів дебатів серед учнів. Під час дебатів учні повинні піддавати сумнівам аргументи один одного, деконструювати їх, якщо знайдуть будь-яку помилку.

 

6.3. Учитель як творець і постачальник прикладних задач –  для підтримки реконструкції

 

Інтерактивні конструктивістські процеси навчання залежать від наявності адекватних можливостей для навчання, у тому числі відповідних об’єктів, матеріалів, часу, правил, інструкцій до завдань, моніторингу та індивідуальної підтримки. В ОДГ/ОПЛ учитель ставить перед собою завдання забезпечення таких можливостей навчання, заснованого на вирішенні завдань і проблем, для учнів. У таблиці нижче показано, які приклади містяться в розробках уроків, викладених у цьому посібнику.

 

Розділ №/ Ключове поняття	Приклади та посилання на матеріали
Розділ 1. Ідентичність	Урок 4: Учні беруть участь у проекті, присвяченому професіям, щоб з’ясу­вати, яка професія відповідає критеріям, котрі вони визначили, коли виді­ляли власні слабкі та сильні сторони.
Розділ 3. Різноманітність і плюралізм	Урок 3: Учні були ознайомлені учителем із концепцією спільного блага. У даний час вони беруть участь у грі прийняття рішень та ведення переговорів для досягнення компромісів щодо погляду на поняття спільного блага.
Розділ 4. Конфлікт	Дослідницьке завдання: під час вивчення проблеми виснаження рибних запасів учні знайомляться з моделлю стабільності цілей. Вони проводять тематичні дослідження для подальшого вивчення питання стійкості, такі як викиди CO2 або утилізації ядерних відходів.
Розділ 4. Конфлікт Розділ 5. Правила та закон	Учитель виступає в якості ведучого гри або менеджера процесів. Він/вона встановлює тимчасові рамки і гарантує, що учні дотримуються правил гри, але не пропонує вирішення проблеми, над якою працюють учні.
Розділ 5. Правила та закон	Урок 4: Учитель дає учням анкету (Роздатковий матеріал 5.6), щоб допомогти їм замислитися про процес їхнього навчання.
Розділ 6. Уряд і політики	Урок 3: Учитель задає учням завдання застосування моделі циклу політики (Роздатковий матеріал 6.1 і 6.2) для конкретного прикладу.
	Урок 4: Учитель вибирає одне з трьох ключових тверджень, які відпові­дають контексту зворотного зв’язку, даного учнями (Матеріали для вчите­лів 6.2). У кожній ключовій заяві вводиться поняття, яке допомагає учням задуматися про свою роботу. Але вони повинні працювати з ним ґрунтовно, тому вчитель має вирішити, яку концепцію обрати.

 

6.4. Учитель як головуючий на пленарних засіданнях – для підтримки всіх форм конструктивістського навчання

 

Викладання і навчання через демократію і права людини, можливо, стає найбільш очевидним у ході пленарних засідань, коли учні обмінюються ідеями і проводять дискусії. Тут вони користуються своїм правом на свободу думки, поглядів і висловлювання. Без ретельної підготовки щодо використання цих основних демократичних прав вони не зможуть взяти участь у демократичному процесі прийняття рішень.

 

У розробках уроків ми зазвичай припускаємо, що на таких засіданнях головує вчитель. Це складне завдання, оскільки учні протистоять учителям, особливо в питаннях, що стосуються результатів їхньої роботи та висловлених ними ідей, з якими він/вона має потім працювати. Значною мірою учитель може передбачити концептуальні рамки, які будуть використані як інструмент, щоб надати результатам діяльності учнів структури і значення, але вчитель також повинен імпровізувати.

 

Посібник включає в себе багато описів того, як виконувати роль головуючого. Якщо описати процедуру в загальних рисах, то вчитель проводить пленарні засідання двох типів. По-перше, він/вона може відразу активно почати урок або вивчення розділу, щоб дозволити учням швидко включитися в роботу. По-друге, вчитель може головувати на пленарному засіданні, яке починається із виступів учнів: презентації домашніх завдань, обговорення або зворотного зв’язку. У наступній таблиці наведено приклади для обох типів пленарних засідань.

 

а. Вчитель першим виступає на пленарному засіданні

 

Розділ №/ Ключове поняття	Приклади та посилання на матеріали
Розділ 1. Ідентичність	Урок 1: Кожного дня, протягом усього нашого життя ми робимо вибір і приймаємо рішення – які приклади спадають учням на думку?
	Урок 3: Чому ви відвідуєте школу в старших класах середньої школи?
Розділ 2. Відповідальність	Урок 1: Що б ви зробили, якщо б зіткнулися з цією дилемою?
Розділ 3. Різноманітність і плюралізм	Урок 1: Учитель підтримує учнів у мозковому штурмі. Він/вона пропонує учням пов’язати і згрупувати ідеї за новими рубриками.
Розділ 4. Конфлікт	Дослідницьке завдання: під час вивчення проблеми виснаження рибних запасів учні знайомляться з моделлю стабільності цілей. Вони проводять тематичні дослідження для подальшого вивчення питання стійкості, такі як викиди CO2 або утилізації ядерних відходів.
Розділ 4. Конфлікт Розділ 5. Правила та закон	Учитель виступає як ведучий гри або менеджер процесів. Він/вона встановлює тимчасові рамки і гарантує, що учні дотримуються правил гри, але не пропонує вирішення проблеми, над якою працюють учні.
Розділ 5. Правила та закон	Урок 4: Учитель дає учням анкету (Роздатковий матеріал 5.6), щоб допомогти їм замислитися про процес їхнього навчання.
Розділ 6. Уряд і політика	Урок 1: Учитель підтримує учнів під час мозкового штурму («Стіна мовчання»). Він / вона пропонує учням пов’язати і згрупувати ідеї за новими рубриками і надати їм структуру, групуючи їх і додаючи категорії.
Розділ 8. Свобода	Урок 1: Учитель оголошує: «Кожна дитина повинна провести ще один рік у школі». Учні висловлюють свою точку зору з цього питання – вони згодні або не згодні. Це політичне рішення, так що немає ніякої альтернативи – лише «Так» або «Ні».

б. Учні першими виступають на пленарному засіданні

Розділ №/ Ключове поняття	Приклади та посилання на матеріали
Розділ 1. Ідентичність	Урок 1: Учні обґрунтовують, чим вони керувалися при виборі цитат. Учитель показує учням, як записувати свої ідеї на карті.
	Урок 3: Учні діляться думками про те, як вони будуть визначати своє майбутнє. Учитель не може передбачити, що будуть говорити учні, але концептуальні рамки дозволяють йому/їй працювати з представленими учнями ідеями.
Розділ 4. Конфлікт	Урок 3: Учитель провів засідання щодо аналізу діяльності після гри, спрямованої на прийняття рішень. Він/вона слухає відгуки учнів, визначає ключові заяви і відмічає їх на дошці або на плакаті.
	Урок 4: Учні починають урок зі своїх презентацій, які вони підготували вдома. Вони визначають порядок денний і створюють концептуальну основу для всього уроку. Розробка уроку допомагає вчителю прогнозувати основні моменти, які будуть розглянуті учнями, і підказує, як реагувати на них.
Розділ 7. Рівність	Урок 1: Учитель читає опис ситуації і ставить учням тільки одне запитання «У чому проблема?» Учні повинні подумати в тиші і записати свої відповіді. Багато учнів потім повинні виступити зі своїми ідеями. Учитель закликає їх пояснити свою позицію. Потім він/вона пов’язує запропоновані ними ідеї однією концептуальною основою. Ще один приклад застосування такого методу описаний у розділі 7, уроці 4.
Розділ 8. Свобода	Урок 1: Учні провели обмін аргументами з питання. Учитель запитує: «Що ще вимагає обговорення?» Він/вона підбиває підсумок висловлених учнями ідей, які, як очікується, будуть відповідати критеріям, викладеним у Роздатковому матеріалі 8.1.

 

7. Демократія як спільнота учнів – конструктивістський підхід до ключових понять в ОДГ/ОПЛ

 

Концепція інтерактивного конструктивістського підходу до навчання не тільки розглядає уроки з ОДГ/ОПЛ і школу в цілому як спільноту учнів, регульованих правами людини, але й визначає спільноту учнів як громадян, котрі беруть участь у процесах прийняття рішень.

 

Навчання «для» демократії і прав людини, отже, означає, що учні готуються до виконання своєї ролі як «вічні Учні», незалежно від того, чи йде мова в нашому випадку про окремих індивідів, чи про суспільство загалом. Є два шляхи аргументації на підтримку цього пункту.

 

Перше є нормативним і посилається на права людини. Громадяни повинні мати можливість брати участь у демократії і висловлювати свої погляди та інтереси під час обговорення будь-якого питання, внесеного до порядку денного. Це означає, що кожен процес прийняття рішень є відкритим; в іншому випадку він був би фарсом.

 

Друга лінія аргументації є аналітичною і посилається на складність наших сучасних суспільств, їх взаємну глобальну взаємозалежність і займається тривожними проблемами, такими як питання кліматичних змін, скорочення біорізноманіття, загроз безпеці, що виникають через неспроможність певних держав захистити себе, або збільшення прірви між багатими і бідними та багато інших. Ніхто не має чіткого уявлення про те, як вирішувати такі проблеми, які очікують на нас – як в нашому особистому житті, так і на глобальному рівні. Ми всі у цьому контексті є учнями, які вирішують завдання пошуку ефективних рішень.

 

Таким чином ключові поняття ОДГ/ОПЛ, викладені в цьому посібнику, визначаються з інтерактивної конструктивістської точки зору. Наступна діаграма містить опис основного концептуального підходу до кожного з дев’яти розділів.

 

Розділ №/ Ключове поняття	ОДГ/ОПЛ: конструктивістська концепція …
Розділ 1. Ідентичність	… Ідентичність: ми формуємо нашу ідентичність через наші ключові рішення.
Розділ 2. Відповідальність	.. Відповідальність: ми створюємо наш загальний набір цінностей.
Розділ 3. Різноманітність і плюралізм	… Інтереси та спільне благо: ми ведемо переговори щодо того, що ми вважаємо загальним благом.
Розділ 4. Конфлікт	… Конфлікт: проблеми і конфлікти, які ми розглядаємо як такі.
Розділ 5. Правила та закон	… Правила і закони: вони є інструментами, які служать для вирішення проблем і забезпечують основу для мирного врегулювання конфліктів.
Розділ 6. Уряд і політика	… Політичні процеси прийняття рішень: їх мета полягає в тому, щоб знайти рішення для актуальних проблем.
Розділ 7. Рівність	.. Включення і соціальна згуртованість.
Розділ 8. Свобода	… Так, як ми здійснюємо наші права людини, наприклад, право на свободу думки і висловлювань.
Розділ 9. Засоби масової інформації	… Наше сприйняття світу через ЗМІ: виробники і користувачі засобів масової інформації як куратори і ті, хто визначає порядок денний.

[1]Джон Дьюї. Школа та суспільство. – Нью-Йорк, 2007. – С. 32.

[2]Рольф Голлоб/Петер Крапф ОДГ/ОПЛ, Том V: Вивчення прав дітей, Видавництво Ради Європи, Страсбург, 2007, «Ми чарівники!», С. 22–26; взято з ОДГ/ОПЛ Том VI, Навчання демократії, Видавництво Ради Європи, Страсбург, 2008, Вправа 6.3, «Якби я був чарівником», С. 59.

[3] Принципи ОДГ/ОПЛ можна, а значить необхідно викладати найменшим дітям. Том V ОДГ/ОПЛ починається із розділу, призначеного для дітей дошкільного віку, які вже навчилися читати і писати. Див. Розділ 1 «У мене є ім’я – у нас є школа», С. 13–16.

[4]Живемо в демократії : плани уроків з питань освіти для демократ. громадянства та освіти з прав людини для загальноосвіт. навч. закл. / [Р. Голлоб, Т. Хаддлестон, П. Крапф та ін.] ; пер. з англ., наук. редагування та адапт. О. В. Овчарук ; заг. ред. :
Р. Голлоб, П. Крапф ; заг. ред. укр. версії : Н. Г. Протасова. – К. : НАДУ, 2009. – 212 с. Розділ 1 «Стереотипи та упередження. Що таке ідентичність? Як я бачу інших, і як вони бачать мене?»

[5]Див. працю Говарда Гарднера про множинність інтелектів.

[6]Джон Дьюї. Школа та суспільство. –  Нью-Йорк, 2007. –  С. 32.