Урок 1 Точки зору щодо вибору й ідентичності

З чиєю думкою я погоджуюся?

 
Ця матриця узагальнює інформацію, яка необхідна вчителю, щоб спланувати і провести урок.

Розвиток компетентності відноситься безпосередньо до ОДГ/ОПЛ.

Головна мета навчання вказує на те, що учні вже знають і розуміють.

Завдання для учнів разом з методом їх виконання формують основний елемент процесу навчання.

Контрольний список матеріалів допомагає підготуватися до уроку.

Бюджет часу є простим інструментом управління часом учителя.

Хід уроку

1. Учні роблять вибір

Учні визначають контекст

Учитель презентує тему уроку. Кожен день упродовж усього нашого життя ми робимо вибір і приймаємо рішення. Які приклади відразу спадають на думку учням? Учні відповідають і наводять приклади з власного досвіду. Учитель повинен переконатися, що вони говорять про рішення, але не йдуть у більш детальне обговорення проблеми або причини своїх рішень. Протягом перших п’яти хвилин має взяти слово і виступити якомога більша кількість учнів. Учитель не повинен обговорювати те, що вони розповідають; він/вона зауважує, чи є баланс між повсякденними виборами (що купити в шкільному буфеті на перерві) і ключовими рішеннями (вибір професії). Учитель вказує на те, які тенденції стали очевидними в виборі старшокласників.

Учні обирають запропонований варіант

Учитель пояснює учням, що вони прослухають деякі цитати як древніх, так і сучасних авторів з різних країн. Їхнє завдання полягає в наступному:

– Учні обирають цитату, з якою вони або абсолютно згодні, або абсолютно не згодні.

– Учні, які обрали ті ж самі цитати, утворюють невеликі групи (не більше шести осіб) і обговорюють причини свого вибору. Групи призначають спікера.

– Через п’ять хвилин кожен спікер виступає з короткою заявою про вибір на пленарному засіданні. Вони зачитуть цитати і вказують основні причини, чому учні у їхній групі згодні або не згодні з ними. Якщо учні в групі дотримуються різних точок зору, то про різницю поглядів слід повідомляти.

Учитель розподіляє цитати, представлені на окремих смужках паперу, на партах учнів по всьому класу. У свою чергу, кожен учень, який знаходить цитату на своїй парті, читає її вголос усьому класу. Потім старшокласники починають виконувати своє завдання. Учитель спостерігає за ними. Якщо група занадто велика, учитель втручається і пропонує учням розділилися на дрібніші групи. На цей випадок існує кілька запасних копій цитат. Учитель звертає увагу на те, які цитати учні обрали, а які – ні. Він не почує обговорень, які ведуть учні, оскільки всі говоритимуть одночасно, тому рівень шуму в класній кімнаті буде такий, як у кав’ярні, повній відвідувачів.

2.  Учні обґрунтовують свій вибір

Спікери виступають від кожної з груп

Учитель оголошує, що час обговорення в групах закінчився і закликає старшокласників взяти участь у роботі пленарного засідання на чолі з учителем. Учні залишаються сидіти за столами групами. У свою чергу, кожен спікер групи бере слово. За потребою, вчитель нагадує спікерові про необхідність повідомити причини, з яких група зробила свій вибір, а також може просити учнів взяти слово і детальніше пояснити свій вибір. Учитель повинен переконатися, що обговорення не починається до того, як усі спікери візьмуть слово.

Учитель та учні створюють ментальну карту

Перед тим як наступний спікер візьме слово, вчитель просить слухачів підбити підсумки і виділити ключову думку, яку вони для себе відзначили, слухаючи промову, наприклад, «Багато наших виборів є не зворот­ними» або «Коли ми робимо вибір, ми здійснюємо право на особисту свободу». Учитель чи учень резюмує точки зору на простій ментальній карті (дивись приклад нижче).

3. Учні читають ментальну карту – документ, у якому зібрано багато точок зору

Ментальна карта – це заключний етап, рефлексія по завершенню уроку.

Учитель ставить одне запитання, щоб спровокувати думку: можливо багато різних варіантів відповідей, тому що учні виступають як експерти від свого імені: спікери щойно повідомили про те, що старшо­класники думають про різні цитати, які вони обрали. Самі по собі групи були сформовані на вибір учнів, отже, що може ментальна карта розповісти про учнів?

Можливо, старшокласникам знадобиться деякий час, щоб подумати. Учитель має надати їм таку можливість, адже що може бути краще, ніж клас, повний учнів, що сконцентровано думають у повній тиші? Тому цю продуктивну фазу не потрібно припиняти занадто рано, негайно надаючи слово першому учневі, який підніме руку. Потім можуть брати слово кілька учнів. Швидше за все, буде почуто багато різних точок зору, і вони будуть змінюватися залежно від контексту, створеного старшокласниками під час вибору; всі ці думки потрібно відобразити на карті думок.

Висновок: ключові положення

Завдання вчителя полягає в завершенні уроку шляхом узагальнення ключових думок учнів. Вони можуть бути виражені безпосередньо, або ж вони можуть проходити лейтмотивом у декількох висловлюваннях учнів. Учитель зазначає ключові слова на дошці або плакаті для подальшого підбиття підсумків:

1. На цьому занятті учні зробили вибір, коли говорили про вибори.

2. Учні зробили різні вибори, з різних причин (ось кілька прикладів):

– особистий досвід;

– цінності;

– стать;

– турбота про інших, відповідальність;

– права людини;

– …

3. Обрані учнями варіанти показують, що вони різні особистості – обрані ними цитати можуть розповісти нам що-небудь про те, хто вони, про їхню ідентичності.