Урок 3 Заглядаючи наперед: три вибори, які формують наше майбутнє життя

Свобода полягає у здатності вибирати або не вибирати

Хід уроку

1. Вступ до теми уроку та завдання

Учитель заохочує учнів до активної участі на уроці (індуктивний підхід)

Учитель починає урок, ставлячи запитання, на яке кожен учень може відповісти, і переходить відразу до справи: чому ви відвідуєте школу в старших класах середньої школи?

Учні, як хлопці, так і дівчата, безсумнівно дадуть однакову відповідь: вони хочуть вибрати професію. Вони також хочуть мати доступ до освіти сучасного рівня і професійної підготовки, наприклад, брати участь в університетських дослідженнях.

Учитель дозволяє кільком учням взяти слово, поки не вималюється більш чітка картина. Потім він/вона підбиває підсумок відповідей учнів, намалювавши схему, зображену на Роздатковому матеріалі 1.2, на дошці або плакаті, і додавши на ній перший вибір – професію.

Учитель пояснює, що це лише один вибір, якому учні щойно надали першорядне значення, і це зрозуміло, оскільки це надзвичайно важливо для їхньої ідентичності. При цьому вони здійснюють права людини – свободу робити вибір загалом, а також свободу вибору професії. Учні можуть справедливо зазначити, що ця свобода лімітована, наприклад, обмеженим доступом до певних робочих місць, безробіттям або сильною конкуренцією. Але це дуже широка тема, яка буде розглянута на наступному уроці.

Учитель звертається до інших ключових виборів: чи хочу я жити з партнером, і якщо так, то хто буде моїм партнером? (Або чи я вже зробив цей вибір?) І чи хочу я або ми мати дітей? Учитель додає терміни «Партнер» і «Діти» на діаграмі, так щоб вона нагадувала діаграму, зображену у  Роздатковому матеріалі для учнів 1.2.

Учитель пояснює, що всі ми так чи інакше повинні відповісти на ці запитання. Ми можемо вибрати поєднання всіх трьох варіантів або поєднати тільки два і залишити один із них. Ми будемо жити абсолютно різним життям, залежно від зробленого або не зробленого нами вибору. Ми здійснюємо права людини, але ми також несемо відповідальність за наше життя і життя інших людей (наших партнерів, наших дітей).

Учитель представляє завдання

Учитель роздає  Роздатковий матеріал 1.2. Він/вона розповідає учням про права людини, якими має керуватися учень при виборі професії, життя з партнером, вирішенні питань щодо дітей ( Роздатковий матеріал 1.2, частина 1). Завдання учнів – подумати про свій вибір і записати своє рішення в матриці в частині 2 роздаткового матеріалу.

Якщо вони хочуть, вони можуть порівняти свій вибір з вибором батьків. Ця додаткова інформація не буде розголошуватися в класі. Інформація про їхній вибір буде залишатися анонімною.

2. Учні діляться інформацією про свої ключові вибори

Учні працюють самостійно в тиші. Учитель не звертає уваги на будь-який роздатковий матеріал, оскільки коли розглядаються такі делікатні питання, самостійна робота є надзвичайно важливою.

Учитель готує наступний етап. Він/вона вішає на дошку або на стіну плакат. В ідеалі учні повинні робити на ньому записи тоді, коли інші не дивляться на дошку. Плакат відображає модифіковану версію матриці, що міститься у Роздатковому матеріалі 1.2.

Замість повного тексту, можна робити скорочені позначення, оскільки учні ознайомлені з матрицею. Достатньо такої легенди:

Робота – Партнер – Діти

Учитель залишає учням маркер.

3. Учні презентують зроблені ними вибори

Учитель пояснює, як учні можуть додати свій вибір окремо від інших. У свою чергу, кожен учень підходить до дошки, і відмічає свій вибір простою цифрою (1).

Окремо хлопці та дівчата ставлять позначки у різних стовпчиках.

Учні підходять до дошки по черзі і відмічають свій вибір. Коли вони закінчують, два учні підраховують позначки й обчислюють фінальні значення.

Учні коментують отримані результати й обговорюють їх

Результат навряд чи можна передбачити. Цікаво подивитися, скільки молодих чоловіків і жінок мають намір об’єднати всі три варіанти, і скільки збираються обрати один або два варіанти.

«Партнер + Робота»: традиційна чоловіча модель «годувальник + домогосподарка». Учні повинні усвідом­лю­вати наслідки, якщо обидва партнери роблять цей вибір, оскільки вона передбачає отримання подвійного доходу, але відсутність дітей.

«Робота + діти»: це рідкісний вибір, оскільки він означає наявність батька-одинака або матері-одиначки, але, наскільки учням відомо, значне число сімей мають одного з батьків, і це не питання вибору, а радше результат розлучення або смерті.

«Партнер + Діти»: традиційна жіноча модель, якщо вона триває протягом усього життя. Багато молодих мам, і в меншій мірі молодих батьків, приймають цей варіант на деякий час, щоб піклуватися про своїх дітей, коли вони дуже маленькі. Зрозуміло, що вони повернуться на свої робочі місця, як тільки це стане можливо.

«Робота + Партнер + Діти»: учні повинні знати, що цей варіант є непростим завданням. Чи існує різниця у виборах, зроблених представниками кожної статі? Імовірно, молодші жінки частіше, ніж чоловіки, обиратимуть цей варіант. Якою ж є причина такого вибору? Учитель не повинен силоміць змушувати дітей обґрунтовувати свій вибір, якщо вони не бажають говорити про причини. Учитель може, однак, відзначити, що це приклад того, як індивідуальний вибір може вплинути на суспільство в цілому: якщо багато хто воліє не мати дітей, то народжуваність впаде. Не повинно бути жодного морального тиску, але учні повинні бути інформовані про довгострокові наслідки, які неминуче матиме їхній особистий вибір (див. вкладку нижче).

Тримаючи в голові ці можливі напрямки думки, учитель чекає результатів, а потім відповідає – імпровізує, якщо це необхідно. Рефлексія на початку уроку, як описано тут вище, допомагає вчителеві; також йому допомагає оцінка уроку наприкінці заняття; усе це вчить учителя майстерності імпровізації.