Урок 3 Що таке спільне благо?

Згода через інакомислення
Ця матриця узагальнює інформацію, яка необхідна вчителю, щоб спланувати і провести урок. Розвиток компетентності відноситься безпосередньо до ОДГ/ОПЛ. Головна мета навчання вказує на те, що учні вже знають і розуміють. Завдання для учнів разом з методом їх виконання формують основний елемент процесу навчання. Контрольний список матеріалів допомагає підготуватися до уроку. Бюджет часу є простим інструментом управління часом учителя. Розвиток компетентності Участь: навички ведення переговорів. Аналіз: аналіз цілей для досягнення спільної мети. Мета навчання Політика має два аспекти: вирішення проблем і боротьба за владу. Компроміс – це ціна, яку слід заплатити за підтримку і досягнення згоди. Завдання для учнів Учні обговорюють рішення. Матеріали та ресурси Аркуші паперу А4, маркери. Демонстраційні картки для проведення аналізу. Метод Гра з прийняття рішень, самостійна робота, групова робота, пленарні засідання. Бюджет часу Етап 1: Учні визначають свої пропозиції – 10 хв. Етап 2: Учні проводять обговорення за круглим столом – 30 хв.

Хід уроку

Вступ: учитель пояснює план роботи

Учитель звертається до порядку денного уроку (Роздатковий матеріал для учнів 3.1) і нагадує учням завдання. На цьому уроці вони обговорюватимуть політичний порядок денний. Яких цілей вони пропонують досягти?

Етап 1: Учні визначають свої цілі

Учні вирішують, які цілі запропонувати. Партії і окремі особи можуть вносити свої пропозиції. Це, здається, дає деяку перевагу тим учням, які «не приєдналися» до партій; з іншого боку, пропозиція партії має більше шансів бути обраною в якості першочергового питання у порядку денному.

Спікери від груп або окремі учні готують короткі заяви на підтримку своїх пропозицій.Учні відзначають свої цілі на паперовій смужці за допомогою маркера.

Етап 2: Учні ведуть переговори за «круглим столом»

Учитель наполягає на тому, щоб розпочати переговори вчасно.Учні сидять у колі на стільцях; це не зовсім «круглий стіл», радше метафора, але такий спосіб підтримує найкращий зв’язок між ними. Партії, які сформували коаліцію, сидять поруч одна з одною.

Крок 2.1: Учні вносять свої пропозиції

Учитель відкриває круглий стіл і дає кожній партії слово, а також дає окремим учням шанс взяти слово. Також просить їх повідомляти про будь-які угоди, які вони уклали, і вносити пропозицію щодо спільного вирішення питання. Вони повинні покласти паперову смужку на підлозі.

Крок 2.2: Учні аналізують свої цілі і вивчають можливість досягнення компромісу та інтеграції цілей

Після того, як всі виступлять з промовою, вчитель має натякнути учням на можливі компроміси або зв’язки між висловленими ними позиціями.

– Чи деякі з пропозицій добре узгоджуються між собою? Чи можуть бути ці картки згруповані?

– Які пропозиції виключають одна одну? Тут учні повинні уважно подивитися на пропозиції. Чи є цілі, які виключають одна одну? Або ж мають одні і ті ж наміри, але вимагають великих зусиль, ресурсів і грошей?

Крок 2.3: Учитель пропонує модель для переговорів

Учитель пропонує модель для розробки політичного порядку денного, в рамках якого буде розглянуто питання спільного блага. Він представляє модель № 1 за допомогою смужок паперу A4, позначених номерами, як наведено нижче; це спрощена версія класичної моделі «діамантового аналізу» (модель № 3).

У варіанті (1) з чотирма цілями одній цілі дається вищий пріоритет. Двом цілям дають другий ранг, і одна ціль, яка вважається менш важливою чи нагальною, отримує ранг 3 (або опускається взагалі – тоді вчитель видаляє ціль № 3).

Така тісна модель з трьома або чотирма цілями вимагає узгодження, оскільки багато цілей не можуть бути дозволені. З іншого боку, менше цілей легше реалізувати, ніж порядок денний, що містить цілі, висловлені кожним із учасників процесу, але з цим набагато складніше впоратися (дилема між включенням цілей та ефективністю). Учитель додає смужки паперу, щоб перетворити модель № 1 в моделі № 2 і 3.

Учитель нарешті вказує на те, що всі моделі визначають тільки один найвищий пріоритет. Таким чином, найскладніше полягає у визначенні тільки однієї цілі.

Крок 2.4: Учні проводять переговори

В учнів є кілька питань, що вимагають погодження. У той же час ці питання відкривають різні шляхи до компромісу і підтримки більшості.

– Яку модель ми вибираємо – скільки цілей ми хочемо включити?

– Яким цілям ми надаємо головний пріоритет?

– Чи не могли б ми, можливо, всі погодитися тільки з однією ціллю?

– Які цілі ми включили в наш порядок денний? Цілі, які підтримують одна одну або що виключають одна одну? (Перший варіант працює на ефективність, другий для включення.)

– Чи порядок денний в цілому має сенс?

Тут вимагається детальне обґрунтування та переконання. Партії мають більш сильну підтримку для своїх цілей, але інші можуть мати кращі ідеї. Тому залишається відкритим питання, які цілі виграють та отримають найвищу підтримку.

Включення цілей, які виключають одна одну (наприклад, партії зелених + консервативна партія) характерно для коаліцій між партіями або за участю всіх партій. Спрямована модель цілей (все визначається однією з партій) є більш конкурентоспроможною і орієнтованою на конфлікт. Тому вибір між цими моделями також є вибором політичних культур – способів досягти плюралізму в умовах демократії. Учитель спостерігає, як учні намагаються впоратися з цією проблемою, і вирішує, чи слід звернутися до цього питання на завершальній стадії уроку.

Учні перекладають картки на підлозі, щоб створити свою модель порядку денного (для формування алмазної або пірамідальної форми). Якщо кілька моделей включають у себе одні й ті ж цілі, дублікати використовуються так, щоб моделі можна було порівняти.

По завершенні картки кріпляться на фліпчартах для створення плакатів. Вони будуть використовуватися на наступному уроці.

Крок 2.5: Учні проводять голосування

Наприкінці зустрічі учні голосують підняттям рук. Якщо вони погодилися з одним набором цілей, можна очікувати одностайного рішення.

Якщо з’явилися різні моделі, учні повинні проголосувати за ці моделі.

У цьому випадку вчитель пропонує таку процедуру голосування, рішення щодо якої повинно бути прийнято (шляхом голосування) до голосування за моделі: якщо будь-яка модель отримає більшість голосів (понад 50%), вона вважатиметься прийнятою. В іншому випадку проводиться повторне голосування, на яке виносяться дві моделі, що набрали найбільшу кількість голосів. Щоб врахувати думку тих, хто утримався, приймається модель з найбільшою кількістю голосів.