Роздатковий матеріал для учнів 7.1 Чи є правило більшості несправедливим щодо меншості? Приклад з практики

У спортивному клубі багато талановитих волейболістів і значно менше шахістів, які, втім, є не менш талановитими. Обидві групи беруть участь у чемпіонатах та змаганнях і досягли успіху в залученні нових членів. Кожен член клубу сплачує однакову суму щорічного клубного внеску. Раз на рік проходять збори, на яких всі члени приймають рішення більшістю голосів, як витрачати гроші. Волейболісти мають довгий список запитів, в тому числі регулярне придбання нових м’ячів, нового обладнання для своєї команди, і модернізація волейбольного поля. Шахістам потрібні навчальні матеріали для початківців, кілька книг і журналів, і вони також потребують велику кімнату і більше наборів шахових для ігор, столи і стільці для збільшення числа їх членів.

Групи волейболістів і шахістів заявляють свої вимоги. Після цього більшістю голосів приймається рішення. Щороку група шахістів опиняється в меншості. Всі гроші йдуть на волейбольні проекти, і шахісти мають миритися з тим, що у них є.

Тепер шахісти розчаровані і більше не бажають терпіти несправедливість. Зрештою, їх внесок також витрачається на волейбольні проекти. Вони відчувають себе так, ніби вони є членами другого сорту, і деякі шахісти вже озвучують думки про необхідність від’єднання і створення двох окремих клубів.

Більшість волейболістів хитають головами. Правило більшості – це демократія. І якщо ви в меншості – це частина гри. Але деякі з волейболістів вважають, що ця точка зору занадто проста, і чесна гра означає, що інтереси шахістів повинні бути також враховані. Але як?

Структура членства в спортивному клубі – простий приклад плюралізму. Плюралістичні суспільства мають таку ж структуру, але, звичайно, набагато складнішу. Різні групи мають різні інтереси, які можуть конкурувати між собою. Чим складніше суспільство, тим більше існує можливостей для суперечливих інтересів. Демократія і права людини пропонують інструменти для вирішення цих конфліктів справедливо, а отже, мирно.

Розповідь адаптовано з книги: Девід Міллер «Політична філософія. Дуже стислий вступ до предмета», Оксфорд, 2003 р., с. 5.