А План уроку

Б Довідкові та освітні цілі

Невдовзі діти дізнаються про те, що багато речей перебувають поза межами їхнього контролю. На них поширюються рішення, що безпосередньо впливають на їхнє життя, хоча вони часто не можуть вплинути на них. Проте діти також мають можливість подорожувати у світ своєї уяви. Це не обов’язково має бути спроба втекти від справжнього життя. Світ уяви є сферою, де можуть створюватися нові плани, може відображатися новий досвід, та де особа може набратися сил перед поверненням до справжнього світу.

Для навчального проекту в 3-ому класі ми пропонуємо опиратися на здатність дітей уявляти, надаючи їм можливість перетворити власні ідеї в рішення для реальних життєвих проблем у зв’язку з основними правами дітей. Відправною точкою є чарівна фантазія про те, як стати чарівником або чарівницею та бути здатним користуватися магічною силою для вирішення проблем.

Серед цілей цього проекту – ознайомлення з правами дітей у спрощеній формі. Одночасно, учні повинні визначати си­ту­ації у своєму середовищі, які вимагають кращого рішення, та шукати такі рішення – як «магічні», так і «реальні» – разом. Для дітей важливо не залишатися в межах свого королівства уяви весь час. Їм також слід намагатися вигадувати рішення для най­основнішої проблеми у своєму ло­кальному середовищі та реалізовувати його на прак­тиці (наприклад, зосере­джуючись на питан­нях чистого середовища в класному кабі­не­ті та чистого довкілля на шкільному подвір’ї).

Цей навчальний розділ базується на комунікації в класі. Таким чином, дуже важливо для дітей, щоб вони сиділи у відповідному порядку, який стимулює спілкування. Під час спілкування в групах усі учасники повинні мати можливість зорового контакту. Тому не слід допускати, щоб діти сиділи обличчям уперед. У випадку сидіння в рядах діти, котрі знаходяться у дальніх кінцях, опиняються в невигідному становищі. Тому ми рекомендуємо, щоб під час обговорення у групі учні сиділи в колі чи за круглим столом.

Дату для проведення цих уроків учитель визначає на свій розсуд, однак зручно було б проводити їх на другому та третьому тижні листопада, оскільки саме на цей період припадає щорічний Всесвітній день дитини 20 листопада (див. також пропо­зиції наприкінці четвертого уроку).

В Ключові питання для обговорення у блоці 3

Г Процедура

Урок 1

Учні класу сидять на своїх стільцях, роз­ставлених півколом біля дошки. Кожна дитина повинна добре бачити дошку.

Учитель малює або показує зображення двох людей на дошці або проекторі: звичайну жінку чи чоловіка та чарівника або відьму. Попарно діти також мають зобразити дві фігури та постаратися разом дати відповіді на такі запитання:

– У чому різниця між чарівниками або чарівницями та звичайними людьми?

– Що звичайна людина робить у пев­них ситуаціях, наприклад, якщо вдома немає хліба?

– Що чарівник або чарівниця робить у тих самих ситуаціях?

Щоб розпалити уяву дітей, учитель може допомогти їм знайти додаткові приклади ситуацій. Учитель збирає відповіді усіх учнів на дошці за допомогою наступної таблиці:

Діти розповідають про свої рішення різних проблем та обговорюють їх. Для продовження дискусії можна поставити наступні запитання:

– Чи бачите ви будь-які рішення чи ідеї, які були прийняті добрим або злим чарівником чи чарівницю? Як би діяв добрий чи злий чарівник або чарівниця у певних ситуаціях?

– Коли ви востаннє мріяли мати магічні сили, і що ви тоді хотіли змінити?

– Яке ваше найбільше бажання зараз? Як би ви виконали це бажання, якби мали магічні сили? Як ви можете виконати це бажання у реальному житті?

Учитель заохочує учнів вийти вперед, щоб представити свої ідеї, та надає позитивну підтримку кожному з них. Він або вона пояснює, що клас буде говорити про чарівників та чарівниць кілька разів протягом наступних декількох уроків і ставить учням завдання знайти картинки чарівників і чарівниць у журналах чи книгах та принести їх до класу, якщо можливо. З картинок і книг можна оформити невелику виставку.

Упродовж решти уроку діти малюють кольорового чарівника або чарівницю, а поряд з цією фігурою – «звичайну особу». Ці малюнки можна завершити вдома як домашнє завдання, після чого показати на виставці.

Урок 2 (Тривалість: приблизно 1 ½ урока)

Вступ: перегляд і надання коментарів щодо виставки (див. вище), якщо вона стала достатньо великою для представлення. Учитель заохочує учнів приносити картинки, книги та предмети, а також закінчити свої малюнки, якщо вони цього ще не зробили.

Тепер діти сидять у колі. Вчитель коротко розповідає їм про десять найважливіших прав дітей. На цьому ключовому уроці він чи вона розповідає дітям, що понад 50 ро­ків тому були визначені та підписані багатьма великими країнами особливі права, котрі стосуються життя та ситуацій, пов’язаних з дітьми. На цьому етапі ми рекомендуємо зачитати Декларацію про права дитини 1959 року (в Інтернеті  можна знайти скорочену версію), яку вчитель може адаптувати та скоротити за необхідності.

Вчитель повинен зробити презентацію максимально описовою, зрозумілою та орієнтованою на дітей: приклади ситуацій або історій з реального життя, що мають значення для дитячого досвіду, допо­мо­жуть у виконанні цього завдання.

Для того, щоб підбити підсумки та зробити висновки, вчитель повинен скласти перелік найважливіших пунктів разом із дітьми, після чого написати їх на дошці. Потім діти можуть записати цей перелік у свої зошити.

Діти повинні розуміти, що:

– існує така річ, як права дітей;

– ці права діють для кожної дитини, навіть у нашій країні;

– метою є надання кожній дитині мож­ли­вості зростати у здорових та сприятливих умовах (включаючи фізичний, моральний, духовний та соціальний розвиток);

– свобода й особиста гідність дитини мають поважатися.

Далі вчитель викладає приблизно 20 паперових фігурок хлопчиків і дівча­ток, які вона/він або діти вирізали раніше. Потім ці фігури ділять на підлозі на чотири групи по п’ять у кожній. Учитель розповідає дітям, що кожна група має певну проблему:

– у першій групі існує загроза її фізич­но­му стану (проблеми з продуктами харчування, здоров’ям тощо);

– друга група відчуває загрозу своєму духовному стану (дискримінація, право на недоторканність приватного життя, тощо);

– третя група відчуває загрозу своїм можливостям отримати освіту (право на доступ до інформації, на освіту тощо);

– четверта група відчуває загрозу своєму соціальному середовищу (сім’я, друзі, тощо).

Після цього пояснення клас поділяється на чотири групи, кожна з яких відповідає за одну з груп паперових фігурок.

Інструкція: візьміть свої п’ять фігурок і напишіть на кожній одне речення про те, що їм потрібно, або чого їм бракує, або чому вони страждають. Викладення має бути від першої особи. Наприклад, група «духовного стану» може написати: «Люди сміються з мене, тому що я іноземець», «Я страждаю, тому що в мене немає друзів», «Мені сумно, тому що люди глузують над тим, як я розмовляю» тощо.

Діти працюють у своїх чотирьох групах, після чого представляються один одному та ведуть дискусію для пошуку додаткових прикладів для своєї групи фігур (наприклад, «Про що ще ви думаєте?») – можливо, роблячи написи на інших фігурах.

Потім групи стають чарівниками й чарівницями та бажають допомогти цим дітям від­чути права дітей! Фігури, на яких є написи, розглядаються по одній. Для кожної з них ставляться наступні запитання:

– Прочитайте, що написано на фігурці дитини: від чого вона/він страждає?

– Як може допомогти чарівник або чарівниця? Що може зробити він чи вона, щоб дитині допомагали сьогодні, завтра і щодня після цього?

– Що могла б зробити сама дитина, щоб почувати себе краще?

– Що могли б зробити люди, не маючи ма­гічних сил (наприклад, ми), щоб допо­могти цій дитині почувати себе краще?

Це можна проводити з усім класом або, залежно від розміру класу та наявного часу, у двох чи більше невеликих групах.

Урок 3

Учитель повторює десять найважливіших прав дітей (див. вище, урок 2). Сьогодні ми розглянемо конкретні ситуації в реальному житті, у яких ці права відіграють або повинні відігравати значну роль. Учитель заохочує дітей подумати про місця або ситуації у їхньому повсякденному житті, які є складними для них, їхніх одно­клас­ників, молодших чи старших учнів у школі. Зокрема, вони повинні намагатися думати про ситуації, у яких права цих дітей знаходяться під загрозою. Вони роблять це парами. У якості стимулу, так само як і написання таблиці для збору думок дітей, можна скористатися наступним складеним на дошці переліком місць і ситуацій:

Місця

– класна кімната;

– шкільне подвір’я;

– дорога до школи.

Ситуації

– сварка та суперечка;

– відсутність обіду;

– забув/забула зробити домашнє завдання;

– побиття;

– відсутність друга;

– відсутність теплої зимової куртки;

– відсутність належного спортивного ін­вен­тарю.

Інструкція: а тепер спробуємо на собі ролі маленьких чарівників і чарівниць. Ми буде­мо вчитися на практиці, як знаходити рі­шен­ня для таких ситуацій.

Під час обговорення в колі ми розглянемо дві чи три ситуації, та їх рішення – максимально реалістичні. Учні розділя­ються на маленькі групи по три або чотири особи та обирають одну ситуацію, яку вони хочуть розібрати та представити її рішення. Кожна група повинна створити рольову гру, як для того, щоб наочно показати ситуацію, так і для представлення свого рішення. Сьогоднішній урок буде підго­тов­чим: рольові ігри та обговорення прово­ди­тимуться на наступному уроці (який не повинен безпосередньо йти за уроком 3 через вимоги до завдань, викладені нижче).

Учитель пояснює вимоги до рольової гри: він чи вона вказує час, виділений для під­го­товки та виконання (наприклад, 5 хви­лин), зміст (ситуація плюс рішення), надає реко­мендації щодо виконання (гово­рити голосно та чітко, використовувати реквізит тощо). Вчитель допомагає групам, робить пропо­зиції, якщо необхід­но, то вислуховує. Під час підготовки до четвертого уроку учні можуть доповнити сценки костюмами та реквізитом.

Урок 4

Класу надаються короткі інструкції сто­сов­но рольових ігор: часові обмеження, чіткі кри­терії, за якими мають спостерігати гля­дачі (наприклад, чи зрозуміло представлена ситуація? Чи є рішення реалістичним? Чи були актори переконливими?) Ці завдання для спостереження повинні бути написані на дошці!

Учні розігрують сценки в класі (проблема плюс рішення). Часові обмеження (на­прик­лад, 5 хвилин для кожного виконання) мають бути суворо дотримані.

Після кожного виконання проводиться об­говорення стосовно вищезгаданих пи­тань, а також більш загальних питань (наприк­лад, хто коли-небудь стикався з подібною ситуацією? Що ви відповіли / що ви зро­били у цій ситуації?).

У процесі заключного обговорення (усім класом) різних проблемних ситуацій та рішень, які виникали під час гри, необхідно підсумувати досягнення повторним оглядом прав дитини та підкреслити, що в цілому впрвава була направлена на вивчення цих прав.

Проект можна запровадити з нагоди Всесвітнього дня дитини (20 листопада), до якого діти могли б підготувати щось для більш широкої шкільної спільноти (інформацію для ін­шого класу про права дітей, творче пові­дом­лення про ці права, наприклад, розмі­щення плаката в шкільному коридорі, не­велику гру на основі рольових ігор, представлених у класі, тощо).