Блок 9 (9-й клас) Чому ми повинні дотримуватися правил?

А План уроку

Б Довідкові та освітні цілі

Важливим принципом, що прослідковується в усіх наших блоках з прав дітей, є «навчання з досвіду – навчання на прикладі». Це також стосується шкільних правил і законо­давст­ва взагалі. Школа – це життя, і може роз­глядатися як невеликий образ суспільства. Шкільні правила функціонують подібно до законів у політичній спільноті, тобто слу­гують суспільству та захищають права людини.

При більш ретельному вивченні паралелі, як і відмінності між правилами у школі та законами на рівні політичної спільноти, стають очевидними:

Паралелі:

– Жодна спільнота не може вижити без домовленості між її членами дотри­му­ватися законів.

– Закони захищають слабких. Закони є ін­струментами для реалізації прав людини та дітей.

– Необхідно забезпечувати виконання за­ко­нів, але це має бути винятком. Вони будуть працювати лише тоді, коли вони цілком зрозумілі та прийнятні. Саме то­му закони повинні бути справедли­вими.

Відмінності між шкільною та політичною спільнотою:

– Створення та вимагання виконання за­конів є здійснення врядування. Врядування повинне бути предметом контролю. Отже, закони мають відповідати прин­ци­пам прав лю­ди­ни, а повнова­ження ство­рювати зако­ни та ви­ма­гати їх виконання повинні розпо­діля­тися та контролю­ватися у демокра­тичній спіль­ноті. У ви­падку політичної спільноти існують точні правила стосовно того, який орган має право приймати закон.

– У межах шкільної спільноти відпові­даль­ність за визначення шкільних правил та їх виконання лежить на директорові та персо­налі школи. Проте (так само, як із законами в суспільстві) шкільні пра­вила мають бути відкритими для обгово­рення у контексті прав дітей, а учні повинні розуміти та сприймати необхід­ність правил у школі.

Педагогічний підхід: уроки відбуваються за моделлю концентричних кіл, що роз­ши­рюються. Урок 1 розглядає особливий інци­дент, коли правило, після того, як його було порушено, примусово виконується. Урок 2 розглядає питання стосовно того, яке при­значення мають шкільні правила, та про­по­нує відповідь про те, що школа задовольняє певні права дитини, а шкільні правила є важливими інструментами для того, щоб школа добре функціонувала. Урок 3 вихо­дить за межі шкільного досвіду та розгля­дає правила в інших сферах життя. Урок 4, зрештою, проводить лінію від пра­вил до законів та ставить запитання про те, кому слід мати владу встановлювати зако­ни, яких ми, як очікується, маємо дотримува­тися.

В Ключові питання для обговорення у блоці 9

Г Процедура

Підготовка до уроку 1

За тиждень до першого уроку вчитель дає учням таке завдання: зібрати інформацію про нещодавній випадок, коли шкільні правила було порушено, а учню була винесена догана чи його було покарано (по можливості, в основі інформації має бути випадок з життя нашої школи або спільноти, але дозволяється наводити також й інші приклади). Зробіть нотатки, керуючись коротким набором стандартизованих запи­тань. На їхнє щастя, випадки покарання учнів у школі є зазвичай досить рідкісним явищем, отож учням слід буде домовитися про те, на якому випадку вони зосередяться.

Урок 1: Учень у біді (кейс-стаді)

Вступ: (учні сідають за столи, розставлені для групової роботи) деякі учні повідом­ля­ють інформацію про те, що саме вони дізналися про випадок, який розглядається. Клас повинен вибрати випадок, який він хотів би розібрати більш докладно (по мож­ливості, випадок з безпосереднього соціаль­ного середовища, щоб учні вже розуміли контекст і їм не довелось вивчати його).

Обговорення: тепер класу слід спробувати ідентифікувати проблему, що лежить в основі випадку, який розглядається. Це ви­магає знову повернутися до шкільного правила та його тлумачення. Вчитель за­про­шує учнів висту­пити зі своїми комента­рями (можливо, після того, як вони зроб­лять свої нотатки). Залежно від випадку їхні погляди можуть відрізнятися, або вони можуть бути узгодженими (на­прик­лад, «бу­ло цілком правильно щось зробити», або «я вважаю, що це покарання є досить неспра­вед­ливим/занадто жорстоким»). На­реш­ті, вчитель просить учня підбити під­сум­ки наданих коментарів.

Підбиття підсумків учителем: якщо глиб­ше розібратися з таким випадком, до­волі часто самі з’являються певні достатньо складні запитання. Їх потрібно вивчити більш детально, щоб зрозуміти випадок в усіх його аспектах.

Учитель роздає наведений нижче робочий аркуш, який має використовуватися як осно­ва для обговорення та роботи над обраним випадком (у групах приблизно по чотири учні).

Звичайно, робочий аркуш можна моди­фі­ку­вати чи розширити під час обговорення, якщо в цьому є необхідність.

Групи обирають доповідача та, можливо, додаткові ролі (хронометриста тощо). Тоді члени групи обговорюють випадок і зано­то­вують усі свої ідеї на розданих аркушах. Зокрема, вони обговорюють пи­тання 4 та 7, тому що у них розглядається основне пи­тання, що розкриває проблему.

Якщо залишиться час: кожна група прий­має рішення стосовно форми та змісту своїх відповідей на запитання 4 та 7, які обраний ними доповідач представить класу під час наступного уроку.

Урок 2: Чому школа має правила? (трива­лість: приблизно 1 ½ урока)

Презентації, потім обговорення завдання останнього уроку: доповідач з кожної групи представляє відповіді на запитання 4 та 7. Після цього проводиться обговорення.

Стимули:

– Про що домовились групи? Як відріз­ня­ються думки?

– Що мені сподобалось? З чим я згоден? Що мене не турбує? Що я вважаю не­прий­нятним? Чому?

Взагалі, висновки учнів (за підтримки вчи­теля) мають бути такими: ми всі насоло­джу­ємося основними правами людини та громадянськими правами, які також по­вин­ні поважаться в школі. Аби школа мала можливість відстоювати ці права, потрібно, щоб дотримувалися певні умови. Вчитель або учень міг би узагальнити цю ідею та­ким чином: школа є місцем, де зустрі­ча­ються та працюють разом багато людей, як молодих, так і старших. Цей процес має бути організованим, для чого необхідні правила, наприклад, ті, що уроки повинні починатися та закінчуватися вчасно для кожного присутнього в класі, у тому числі вчителя. Крім цього, школа несе безпо­се­редню відповідальність за деякі з най­основ­ніших прав дітей: перше і найголовніше, право на освіту.

Відгуки та обговорення з приділенням ос­нов­ної уваги праву на освіту: Де сфор­му­льовано це право?

Обговорення, що може бути підтримане вчителем, який читає коротку лекцію про права дитини та їх значення для шкільного життя. Може використовуватися наступний робочий аркуш, який також можливо збіль­шити, наприклад, на фліпчарті або проек­торі:

Відгуки та обговорення на тему «Дотри­мання шкільних правил крізь призму прав дітей: Чому школа має правила?»

Учитель пише тему уроку на дошці: «Чому школа має правила?» Він або вона роздає копії шкільних або класних правил, маркери та аркуші фліпчарту. Після чого пояснює завдання:

– Розбийтеся на групи по чотири особи. Спочатку кожна особа буде працювати са­мостійно. Прочитайте шкільні пра­вила. Спро­буйте, по можливості, встановити зв’я­­зок між шкільними правилами та правами дітей.

– Потім працюйте у команді. Обміняйтесь своїми ідеями та спробуйте вирішити, яке шкільне правило якому праву дітей відпо­відає. Запишіть свої результати.

– Візьміть робочий аркуш «Чому школа має правила?» та з’єднайте статті Конвенції про права дитини з відповід­ними прави­ла­ми своєї школи чи класу.

– Оберіть двох доповідачів для презен­та­ції своїх результатів класу.

Учні презентують одержані ними резуль­тати у класі. Вчитель наполягає на розум­ному обґрунтуванні, як під час презентації, так і під час будь-якого обговорення, що може виникнути.

Протягом останніх п’яти хвилин уроку вчитель привертає увагу класу до теми уроку, запитання на дошці: «Чому школа має правила?» (Очікується, що учні можуть уза­гальнити результат уроку, надавши відпо­відь на це запитання, наприклад: «Школа задовольняє право кожної дитини та під­літка отримати освіту» або «Шкільні пра­вила покликані забезпечити безпере­бійну роботу школи та ефективне до­сягнення її цілей» тощо).

Завдання 1 можливе як висновок цього уроку: «Коротко підсумуйте, що ви вивчили у кількох реченнях a) на тему «Школа без правил…» та b) з питання «Чому школа має правила?».

Завдання 2 (домашня робота, має бути ско­пійоване як робочий аркуш окремо або на зворотному боці попереднього ро­бочого аркуша):

Урок 3: Хто створює правила в житті?

Учитель просить учнів, як експертів, прочитати приклади зі свого домашнього завдання (див. вище), включаючи приклади як формальних, так і неформальних правил.

Після цього вчитель обирає два приклади та записує їх на дошці у заздалегідь підготовлену таблицю, наприклад:

Учитель запрошує учнів озвучити свої думки для заповнення двох порожніх ко­лонок, а також санкцій, які, на їхню думку, будуть необхідні у випадку порушення правила. (Правило дорожнього руху – фактично закон – виявляється достатньо прямим: воно складається Міністерством дорожнього руху (законопроект) і парла­ментом (закон), забезпечується поліцією та, у разі необхідності, судами (наприклад, шляхом присудження штра­фів). Більш складними (але, напевне, більш цікавими для обговорення) є неписані правила, наприклад, не показувати відрижку за столом – санкції тут залежать від родини та культури. Вчителю слід дати учням можливість виступати в ролі експертів, попросити багатьох учнів узяти участь у пленарній дискусії. Після чого отримана інформація додається до таблиці.

Учні розділяються на групи з чотирьох або п’яти осіб. Завдання: обмінятися власними прикладами неформальних правил на своїх робочих аркушах та з’ясувати, як забезпе­чу­ється дотримання цих правил і як кара­ється порушення цих правил. Крім того: чи залежать ці правила від статі, норм або навіть законодавства?

Результати збираються разом на пленар­ному засіданні. Можливі питання, на яких треба зосередити увагу в ході дискусії:

– Тип і ранжування неписаних правил у групі одноліток (з прикладами).

– Хто визначає та змінює неписані правила та санкції на випадок порушення закону?

– Специфічні для певної статі неписані правила.

– Які можливості для визначення або змі­ни правил ми маємо? Коли та де ми можемо висловити свою точку зору?

Урок 4: Кому слід дозволяти встановлю­ва­ти закони? (Правила для встановлення за­ко­нів)

Урок відкривається оглядом висновків ос­таннього уроку, на якому учні знайоми­лися з неформальними правилами та законами. На цьому уроці їм доведеться більш де­тально ро­зі­бра­тися у тому, як повинні прийматися закони.

Стимул: учитель надає наступний «при­клад» закону (написаний або спроекто­ва­ний на дошці):

§1 Усі чоловіки, які народилися у квітні, не повинні платити податки.

Обговорення: учні можуть вільно комен­ту­вати, отримувати підказки, якщо є необхід­ність, за допомогою декількох відкритих за­питань. Їхні ідеї можуть зосереджуватися на таких пунктах:

– Цей закон є несправедливим, оскільки він є порушенням принципу відсутності ди­скри­мінації.

– Він дискримінує різні групи (усіх жінок, а не тільки жінок, народжених у квітні).

– Він служить інтересам маленької групи людей – чоловіків, народжених у квітні.

– Закони повинні служити на благо всім. Отже, появу таких законів треба попереджати.

– Несправедливі закони будуть породжу­вати конфліктні ситуації в суспільстві та можуть навіть його зруйнувати.

Учні розбиваються на групи по чотири або п’ять осіб у кожній. Завдання: учні мають обговорити правила та принципи, які є необхідними для забезпечення захисту від несправедливого законодавства. Узгодити не більше трьох ключових елементів для наступної презентації.

Презентація, обговорення, порівняння у ході пленарного засідання.

Хто фактично приймає закони у нашій країні? З’ясування попередніх знань учнів; підведення підсумків/коротка презентація вчителем. Основні питання: Конституція охоплює права людини, включаючи принцип рівності та особистої свободи. Вона також містить розділ, який визначає, хто має складати закони; у більшості країн це представницький орган, який приймає закони більшістю голосів. Ці представники повинні обиратися на свої посади, і тому контролюються громадянами. Деякі закони складаються шляхом прямого голосуванні при голосуванні бюлетенями.

Можливе заключне обговорення з оглядом того, що було вивчено у цьому блоці та розглядом майбутніх перспектив життя молоді у суспільстві, сформованому згідно з нормами та законами.

.