5. Педагогічний підхід: навчання на прикладі

У цьому керівництві прийнятий класичний індуктивний підхід до викладання та на­вчан­ня за допомогою конкретних прикла­дів. Вивчаючи або переживаючи на власно­му досвіді один або декілька прикладів, учні можуть пізнати загальний, абстракт­ний принцип або отримати уявлення. Це керівництво демонструє, які три кроки по­трібно зробити вчителям під час викладан­ня на прикладі:

1. Ретельний відбір одного або кількох належних прикладів; прийняття рішен­ня щодо найкращого носія та метода представлення прикладу (прикладів).

1. Створення ретельно підготованих фаз обговорення та осмислення, під час яких учні – за допомогою наданого прикладу – розширюють свої загальні знання теми та її ключових понять. У фазах обговорення та осмислення учні розширяють своє загальне уявлення та починають розуміти ключові поняття, продемонстровані на прикладі.

1. Створення належних можливостей для використання нових здобутих знань і категорій шляхом застосування їх до нових контекстів (передача знань).

Для підтримки вчителя під час виконання 2-го кроку в усіх блоках використовується матриця. У цій матриці розглядаються три виміри, що відносяться до демократичного громадянства та освіти з прав дітей, які є важливими для описаного блоку. Щоб стимулювати осмислення теми учнями у класі, запропоновані ключові питання. Це зусилля щодо осмислення з боку учнів є важливим, оскільки цілі навчання не по­винні залишатися у підсвідомості вчителів або учнів, а повинні висловлюватися учня­ми своїми словами, як щось таке, що вони зрозуміли, пережили, вивчили або бажають зробити у майбутньому. Поділившись свої­ми враженнями у класі, учні стануть корис­ними один для одного і для класної спіль­ноти в цілому.

Процеси навчання стануть найбільш потуж­ними та ефективними, якщо учні знають, чому і для чого вони вивчають певну частину інформації, понять і категорій, навичок або режимів і принципів поведінки у демократичних спільнотах. Так, у фазах осмислення та обговорення повинні не лише виноситися загальні висновки з конкретних прикладів, але й також має розглядатися весь процес навчання. У плані конструктивного навчання, учні дізнаються про власний особистий підхід до навчання взагалі та з’ясують, до якого типу учнів вони відносяться, і які вони мають специ­фічні сильні сторони та потреби у навчанні. Викладання в дусі прав людини («через») заохочує вчителів до надання учням простору та часу для навчання згідно з їхніми потребами. Потім ми можемо дізнатись про наші характеристики як учнів, що є частиною нашої особистості.

Дивлячись з позиції демократичного лі­дерства, вчитель не повинен тримати цілі навчання у своїй підсвідомості, а повинен ділитися ними із учнями, що само по собі перетворює планування уроку у вправу з прийняття демократичного рішення.

Нарешті, ця форма навчання на уроках з прав дітей виступає моделлю того, як на­вчити учнів організовувати власні процеси навчання. У сучасних суспільствах процеси зміни – наприклад, технології, економіка, глобалізація або навколишнє середовище – стають усе більш динамічними та склад­ними. Це ставить нові складні завдання перед майбутніми поколіннями: щоб досягти успіху на роботі та брати участь у прийнятті рішень, вони повинні будуть долучитися до довічного процесу навчання, вирішення проблем, яких сьогодні ніхто у школі не очікує. Тому наші учні повинні стати експертами у спільному навчанні, проектній роботі, оцінці процесів та розв’язанні проблем. У цьому посібнику ми запропонували деякі невеликі кроки для дітей на початку їхнього життя як учнів.