Вправа 8.2. Структурний підхід до вирішення конфліктів

Living Democracy » Textbooks » Навчання демократії » Глава 8 Вирішення конфліктів » Вправа 8.2. Структурний підхід до вирішення конфліктів
Освітня ціль Учні вивчають техніку вирішення конфліктів. Вони мають зрозуміти, що вирішення конфліктів залежить певною мірою від навичок, яких можна набути.
Ресурси Газети та журнали.

Процедура

  1. Учитель ознайомлює учнів з описом конфліктної ситуації, для якої не може бути однозначного рішення (приклад: один учень жартує над іншим учнем, який приїхав з іншої країни та розмовляє з сильним акцентом).

Ситуацію можна представити у вигляді рольової гри. Учні обговорюють, як вирішити конфлікт. У процесі обговорення вони можуть планувати, які частини моделі вирішення конфліктів вони застосовуватимуть на цьому уроці або ставлять питання, на які модель може дати відповідь.

  1. Пам’ятка для учнів «Вирішення конфліктів за шість етапів» роздається половині учнів, які вивчають його у тиші.

Інша частина класу обирає репортаж про конфлікт з газети або журналу. Вони також можуть звернутися до персонального досвіду або інформації з перших вуст.

  1. Учні розподіляються на групи по четверо, двоє з яких прочитали опис ситуації, а інші двоє визначили можливі конфлікти.
  2. Учні обирають один конфлікт та аналізують ідеї вирішення конфліктів.

Двоє виступають в ролі опонентів, а інші двоє – в ролі посередників, використовуючи пам’ятку для учнів для пошуку рішення.

  1. Пленарна сесія за результатами роботи:
  • Які конфлікти ви намагалися вирішити?
  • Як ви намагалися їх вирішити?
  • Чи допомогла вам модель у вирішенні конфліктів?

Варіація

  1. Учні розглядають практичний приклад та порівнюють свої рішення.
  2. Коли учні вже знайомі з процедурою, її можна застосовувати до конфліктів, які реально виникають у класі.

Матеріали

(дивись наступну сторінку)

 

Пам’ятка для учнів: модель вирішення конфліктів у шість етапів

 

1. Визначення потреб.

“Що вам потрібно (чого конкретно ви хочете?)”

Кожен учасник конфлікту повинен відповісти на це запитання, не звинувачуючи іншу сторону.

2. Визначення проблеми.

“У чому, на вашу думку, полягає проблема в цьому випадку?”

Весь клас може допомогти знайти відповідь, яка задовольняє потребам залучених сторін. Опоненти повинні бути в змозі прийняти визначення проблеми.

3. Пошук декількох рішень.

“Хто може замислитися про можливі шляхи вирішення проблеми?”

Усі учні класу можуть висловити свої відповіді. Їх треба занотовувати, без коментарів, суджень або оцінки. Метою на цьому етапі є підготовка максимальної кількості рішень.

4. Оцінка рішень.

“Чи сподобається вам таке рішення?”

Кожна сторона конфлікту розглядає альтернативні варіанти, пояснюючи, які прийнятні, а які ні.

5. Визначення, яке рішення є найкращим.

“Чи обидві сторони приймають це рішення? Чи була вирішена проблема?”

Повинно бути очевидно, що обидві сторони приймають це рішення. Їхні спроби знайти рішення повинні схвалюватися.

6. Спостереження за реалізацією рішення.

“Давайте ще поговоримо про цю ситуацію та переконаємося в тому, що проблему реально вирішено”.

Для оцінки рішення необхідно скласти план. Залежно від характеру конфлікту та віку опонентів, оцінка може здійснюватися через декілька хвилин, або годин, або через день.